|
НАУКОВА ШКОЛА З ФІЗИКИ ТВЕРДОГО ТІЛА
Школу фізики твердого тіла започаткував у 1957 р. професор А.Ю. Глауберман (1917—1974). Сьогодні очолює наукову школу професор Й.М. Стахіра.
За час існування здійснено низку відкриттів, зокрема, явище електрогірації в кристалах (О.Г. Влох), імпульсний періодичний характер виділення компонентів лужно-галоїдних кристалів (М.О. Цаль).
Спираючись на вагомий науковий доробок, вчені наукової школи розвивають найсучасніші напрямки досліджень, зокрема вивчення фізичних властивостей кристалів та наноструктурованих систем для оптоелектронних і нанофотонних застосувань; вивчення низькотемпературних фазових переходів у кристалічних фероїках; синтез, вивчення кристалічної структури та фізичних властивостей сполук рідкісноземельних металів; фізика та технологія люмінесцентних матеріалів; вивчення фізичних властивостей матеріалів у сильних магнітних полях; кріоелектроніка та фізичні властивості надпровідників; фізичні властивості сцинтиляційних матеріалів для реєстрації рідкісних подій.
ЛЬВІВСЬКА НАУКОВА КРИСТАЛОХІМІЧНА ШКОЛА
Наукову школу засновано у 1959 р. на базі кафедри неорганічної хімії. Засновники школи — Є.Є. Черкашин (1905—1982), Є.І. Гладишевський (1924), П.І. Крип’якевич (1923—1980). З 2006 р. школу очолює професор Р.Є. Гладишевський — голова Комітету кристалографів України.
Основний науковий напрямок школи — кристалохімія інтерметалічних сполук. Він охоплює вивчення взаємодії компонентів у металічних системах, діаграм фазових рівноваг, кристалічної структури, хімічних і фізичних властивостей сполук та їхнє застосування. Наприкінці ХХ ст. зародилися та одержали розвиток нові наукові напрямки: кристалохімія комплексних сполук з органічними лігандами, високотемпературних надпровідників.
Науковцями школи досліджено взаємодію металів у близько 2600 потрійних системах, вибудовано ізотермічні перерізи діаграм стану майже 1100 систем, виявлено утворення і визначено кристалічну структуру понад 6000 інтерметалічних сполук, відкрито 430 нових структурних типів, а також запропоновано систематику структурних типів інтерметалідів за координацією атомів, систематизовано види спорідненості між окремими структурними типами та способи перетворення одних типів в інші, відкрито низку важливих кристалохімічних закономірностей. Особливо вагомими є досягнення львівських кристалохіміків у дослідженні потрійних систем, одним з компонентів яких є рідкісноземельний метал, а також систем, до складу яких входять бор, алюміній, галій, індій, карбон, силіцій, германій, станум, фосфор, стибій, літій, цинк.
НАУКОВА ШКОЛА З ФІЗИКО-ХІМІЇ ПОЛІМЕРІВ
Рік заснування — 1952. Становлення наукової школи пов’язано насамперед з іменем професора О.І. Юрженка (1910—1999). О.І. Юрженком було започатковано дослідження закономірностей полімеризації в дисперсних системах з метою пошуку найбільш ефективних ініціаторів та емульгаторів для промислового синтезу полімерів різних типів. Встановлено механізм та топохімію утворення синтетичних латексів; розроблено теорію поверхневого ініціювання емульсійної полімеризації з локалізацією процесів у визначених зонах; вивчено закономірності емульсійної полімеризації із застосуванням нових типів неіоногенних емульгаторів.
О.І. Юрженко започаткував дослідження адсорбції високомолекулярних сполук на високодисперсних адсорбентах (1956). Проведено низку фундаментальних досліджень з вивчення закономірностей адсорбції макромолекул на твердій поверхні, впливу природи та гнучкості полімерного ланцюга на кінетику та термодинаміку адсорбційних процесів, що дало змогу глибше розкрити механізм взаємодії макромолекул з твердою поверхнею (Т.М. Полонський). Отримані наукові результати використано для розробки нової промислової технології одержання люмінесцентних покрить електронно-променевих пристроїв.
У 1962 р. М.С. Цвєтков опублікував результати дослідження кінетики радикальної полімеризації, ініційованої полімерними пероксидами. Ця робота була однією з перших в цій області і фактично поклала початок новому науковому напряму в хімії полімерів, який розширили науковці школи.
Сьогодні наукові пошуки в рамках школи зосереджено на синтезі та дослідженні електрохімічних, оптичних, термічних та магнітних властивостей тонких плівок електропровідних полімерів, їх композитів з вуглецевими нанотрубками, фулеренами, напівпровідниковими та металевими наночастками. Цей напрям досліджень визначається насамперед перспективністю застосування таких матеріалів у хемо- та біосенсорах, електронних пристроях, хімічних джерелах струму, як електрокаталітичних та конструкційних матеріалів, антикорозійних та антифрикційних покрить тощо.
БІОХІМІЯ ТА МОЛЕКУЛЯРНА БІОЛОГІЯ
аукову школу засновано у 1963 р. на кафедрі біохімії. Засновник наукової школи — доктор біологічних наук Б.Ф. Сухомлинов, учень львівського біохіміка С.3. Гжицького.
Б.Ф. Сухомлинов зробив вагомий внесок у розвиток структурно-метаболічної теорії дії іонізуючого випромінювання, заснував пріоритетний напрям дослідження первинної структури гемопротеїнів тварин за умов різної патології. Під його керівництвом виявлено базові закономірності дії сублетальних та летальних доз іонізуючого випромінювання на структурно-функціональні властивості киснево-транспортних білків, а також молекулярні принципи протекторної дії гіпоксичних газових сумішей та досліджено первинну структуру міоглобінів різних видів тварин.
Встановлено основні закономірності дії іонізуючого випромінювання різної інтенсивності на клітини системи крові. Досліджено протекторні та адаптогенні властивості ряду біологічно активних речовин. Розроблено способи корекції функціональних порушень кисеньтранспортної і антиоксидантної систем крові та тканин, зумовлених гіпоксією різної етіології; спосіб термодинамічної і стереохімічної оцінки внеску гідрофобних взаємодій в згортання та стабілізацію глобулярних білків; тест-систему для діагностичного та прогностичного застосування при лікуванні цукрового діабету 1-го типу. Визначені основні тестові по казники, що покладені в основу диференціальної діагностики та визначення молекулярних мішеней для корекції фармакологічними засобами діабетичних ангіопатій.
БІОЕНЕРГЕТИКА ТА ЕЛЕКТРОФІЗІОЛОГІЯ СЕКРЕТОРНИХ КЛІТИН
Наукову школу засновано у 1958 р. І.В. Шостаковською (1924—1999) та М.Ю. Клевцем (1938) — професорами кафедри фізіології людини і тварин. І.В. Шостаковська — учениця відомого спеціаліста в галузі фізіології травлення члена-кор. АН УРСР А.М. Воробйова. Започаткувала науковий напрямок у фізіології із з’ясування реалізації клітинних механізмів нейрогуморального регулювання метаболічного забезпечення секреції травних залоз. М.Ю. Клевець — вихованець двох відомих київських фізіологів — академіків АН України П.Г. Богача і М.Ф. Шуби. Першим налагодив методику фіксації потенціалу секреторних клітин в умовах внутрішньоклітинної перфузії, чим започаткував дослідження іонтранспортувальних систем цих клітин.
У рамках школи проводяться дослідження з фізіології травлення: біоенергетичні аспекти функціонування секреторних клітин; електрофізіологічні дослідження секреторних клітин; з’ясування механізмів кальцієвої сигналізації секреторних клітин.
Основні положення та досягнення наукової школи використали співробітники діабетичного центру Пенсільванського університету для оцінки електрофізіологічних та біоенергетичних характеристик інших клітин та органів, зокрема злоякісних пухлин -клітин підшлункової залози, що дозволяє оцінювати їх функціональний стан та сприяє розробці нових методів діагностики та лікування раку, діабету, пошуку та тестуванню антидіабетичних препаратів, розробці методів пересадки острівців Лангерганса підшлункової залози хворим на цукровий діабет.
МІНЕРАЛОГІЧНА ШКОЛА АКАДЕМІКА Є.К. ЛАЗАРЕНКА
Мінералогічну школу академіка Є.К. Лазаренка засновано наприкінці 1950-х рр. на базі кафедри мінералогії. Засновник — видатний мінералог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік АН УРСР Є.К. Лазаренко (1912—1979), організатор геологічного факультету та Львівського геологічного товариства, засновник першого мінералогічного видання в Україні «Мінералогічний збірник».
Головні напрямки мінералогічної школи: регіональна мінералогія, генетична мінералогія, мінералогічна кристалографія, космічна мінералогія, прикладна мінералогія, геохімія, історія мінералогії й геохімії. Останніми десятиліттями тривають дослідження з питань біомінералогії, мінералогічного картування, числового фізико-хімічного моделювання процесів мінералоутворення.
Вперше в Україні представники школи відкрили нові мінеральні види: донбасит, тарасовіт (Є.К. Лазаренко); різновиди: брункіт (Є.К. Лазаренко), Mn-феростильпномелан (О.І. Матковський); знайдено досить рідкісні мінерали, раніше невідомі в досліджуваних регіонах: чемберсит (друга знахідка в світі – П. Білоніжка, О. Винар та ін.), піроксмангіт і данеморит (С. Синиця, О. Матковський), алтаїт, гесит, ільваїт, Ag-коронадит, бериїт, козаліт, густавіт-ліліаніт та ін. (О. Матковський, А. Ясинська, Б. Ремешило, Л. Скакун, В. Степанов, У. Феношина та ін.). Розробки мінералогічної школи сприяли відкриттю трьох родовищ золота в Закарпатті.
ТЕРМОБАРОГЕОХІМІЧНА ШКОЛА М.П. ЄРМАКОВА
Заснована на початку 1960-х рр. на кафедрі методів розшуків і розвідки корисних копалин геологічного факультету.
Уперше в світовій геологічній науці системно доведено, що флюїдні включення в мінералах — це геохімічні частини мінерало- і рудотворних середовищ геологічного минулого, це самореєструючі термометри і барометри мінералоутворювальних палеосистем. У теоретичній частині з’ясовано стан та фізико-хімічні механізми і термобарогеохімічні ознаки й показники петро- і рудогенезу, розкрито геолого-геохімічний зміст і форму зародження, міграції та акумуляції мінерало- та рудоутворюваної речовини. Прикладна термобарогеохімія на підставі аналізу родовищ, будови та конфігурації, напруженості, трендів і градієнтів зміни її характеристичних ознак дала змогу з’ясовувати рівень ерозійного зрізу родовищ корисних копалин, визначати протяжність рудних тіл з глибиною і на флангах, встановлювати величину і напрямки пострудних переміщень геотектонічних блоків земної кори тощо.
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКО-ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ
У 1972 р. доктором економічних наук
В.М. Вовком засновано наукову школу з математичного моделювання управління економіко-виробничими системами.
Основними результатами наукових досліджень були методи й алгоритми оптимізації управління складними економіко-виробничими об’єктами; теоретичні основи оптимізації управління реалізацією складних будівельних проектів; методи та алгоритми моделювання монтажу великопанельних житлових будинків; концепція та інструментарій її реалізації управління виробничими процесами при будівництві електричних мереж на основі методів математичного моделювання та комп’ютерних технологій; координатний метод моделювання; метод розв’язування задачі транспортного типу з фіксованими доплатами; комплекс методів, алгоритмів та моделей управління фінансовою діяльністю підприємства, оптимізації функціонування енергогенеруючих підприємств в умовах ринку, оптимізації інвестиційної діяльності підприємства з урахуванням ризиків, оптимізації управління адаптацією виробничого потенціалу підприємства, впливу податкової політики на ділову активність суб’єктів підприємницької діяльності, оптимізації управління експортно-імпортними операціями.
СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
Роком заснування наукової школи вважається 1945 р., але передісторія школи та початкові її етапи припадають на ХІХ—початок ХХ ст. Ще в 1787 р. у Львівському університеті було створено науковий інститут Studium Ruthenum з українською мовою викладання, а 1848 р. відкрито першу кафедру української словесності, яку очолив Я. Головацький (1814—1888).
Засновниками школи вважаються Ф. Колесса, К. Студинський, В. Щурат, І. Свєнціцький, М. Возняк, В. Сімович, І. Ковалик, Ю. Редько, К. Трофимович, І. Денисюк.
Львівська наукова школа слов’янознавства — єдиний в Україні осередок, який системно вивчає мови та літературу усіх слов’янських народів. Велике практичне значення мають вироблені в рамках школи методологічні засади викладання слов’янських мов на основі узагальнення національної лінгводидактичної традиції та залучення світового досвіду з використанням новітніх технологій. Школа видала серію найрізноманітніших навчальних посібників, словників і довідників, які мають дидактичну вартість. Значний поступ здійснено в дослідженні проблем теорії та історії літературного процесу. Відроджено галузь медієвістики, нове дихання отримали русистика, полоністика та сорабістика. Значних результатів досягнуто у вивченні категорій комунікативної лінгвістики, семантики, синтактики і прагматики сучасних української та інших слов’янських мов.
|
