СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

НАУКОВА ШКОЛА ЗІ СТВОРЕННЯ НАУКОВИХ ОСНОВ СИНТЕЗУ ЛУЖНИХ І ЛУЖНО-ЗЕМЕЛЬНИХ АЛЮМОСИЛІКАТНИХ В’ЯЖУЧИХ, ЯК АНАЛОГІВ ПРИРОДНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ПОРІД
Наукова школа при Київському інженерно-будівельному інституті була заснована у 1957 р., яка і розвинулася до Науково-дослідного інституту в’яжучих речовин та матеріалів ім. В.Д. Глуховського Київського національного університету будівництва та архітектури. Засновником наукової школи був заслужений винахідник УССР, заслужений діяч науки УССР, доктор технічних наук, професор В.Д. Глуховський. Віктор Дмитрович Глуховський народився 6 листопада 1918 р. в Києві. У 1946 р. отримав диплом інженера-будівельника і був направлений на роботу в Київський інститут «Промбудпроект», де був одним з ведучих спеціалістів. З 1957 р. працював доцентом кафедри технології бетонних та залізобетонних конструкцій Київ­ського інженерно-будівельного інституту. У 1957 р. В.Д. Глуховський синтезував в’яжучу речовину, використовуючи водні та безводні алюмосилікати (склоподібні породи, глини, металургійні шлаки тощо) і з’єднання лужних металів. Запропонував цементуючу систему Me2O—MeО—Me2О3—SiO2—H2O і назвав її «ґрунтоцемент». У 1958 р. створив науково-дослідну лабораторію ґрунтосилікатів при КІБІ, яка в 1968 р. отримала статус проблемної. З 1991 р. керує Науково-дослідним інститутом в’яжучих речовин і матеріалів ім. В.Д. Глуховського КНУБА лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999), доктор технічних наук, професор П.В. Кривенко. Наукова школа має лідерські позиції в Україні та світі з наукового напрямку встановлення закономірностей створення прогресивних лужних цементуючих речовин і матеріалів на їх основі, що є аналогами природних цеолітоподібних мінералів і визначають їх довговічність для використання в будівництві (розчини, бетони, композиційні матеріали); в небудівельних галузях — машинобудуванні, кораблебудуванні, металургії (адгезиви, клеї, зв’язуючі) та для іммобілізації токсичних і радіоактивних відходів (компаунди для їх довготривалого поховання). У зв’язку з енергетичними та екологічними проблемами лужний цемент найбільш повно задовольняє критеріям сталого розвитку і цілком може розглядатися як майбутнє будівельної індустрії. Досвід виробництва та використання лужного цементу і бетону як у будівництві, так і в спеціальних галузях промисловості свідчить про їх високу ефективність, що досягається за рахунок більш високих фізико-механічних властивостей, довговічності, низької енергоємності, мінімального шкідливого впливу на навколишнє середовище. Впровадження результатів у виробництво розширяє можливості використання техногенних відходів для отримання якісних матеріалів; вирішує екологічні проблеми утилізації відходів теплоенергетичної галузі за рахунок широкого використання зол і шлаків ТЕС та проблеми шкідливих викидів в атмосферу за рахунок зниження об’ємів випуску портландцементних в’яжучих речовин. Отримані результати при виконанні нау­ково-дослідної роботи відповідають як існу­ючим у світі науковим результатам, так і загальній тенденції розвитку світової науки у напрямку створення ефективних екологічно безпечних в’яжучих речовин та матеріалів на їх основі. При цьому надається перевага ефективним низькоенергоємним конкурентоспро­можним технологіям отримання розроблених матеріалів. У Науково-дослідному інституті в’яжучих речовин і матеріалів ім. В.Д. Глуховського виконуються фундаментальні дослідження, прикладні розробки, контракти, гранти; проводиться нау­кове та науково-технічне співробітництво із вітчизняними та закордонними організаціями; розробляються Національні стандарти України; приймається участь у проведенні та роботі вітчизняних та міжнародних семінарів й конференцій, а також у роботі міжнародного союзу лабораторій і експертів з будівель­них матеріалів, конструкціям та спорудам «RILLEM». При інституті діє міжкафедральний науково-технічний семінар, на який запрошуються з науковими доповідями видатні вчені як нашої держави, так і з-за кордону.
НАУКОВА ШКОЛА ЗІ СТВОРЕННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ НЕЛІНІЙНОГО ДЕФОРМУВАННЯ ПРОСТОРОВИХ ТІЛ ТА СТЕРЖНЕВИХ СИСТЕМ ІЗ ЗАГАЛЬНИХ ПОЗИЦІЙ БУДІВЕЛЬНОЇ МЕХАНІКИ ПРИ СТАТИЧНИХ ТА ДИНАМІЧНИХ ВПЛИВАХ РІЗНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПРИРОДИ
Наукова школа започаткована у 1961 р. у Проблемній науково-дослідній лабораторії тон­костінних просторових конструкцій в Київ­ському інженерно-будівельному інституті Д.В. Вайнбергом (1905—1973) — доктором технічних наук, професором, лауреатом премії ім. академіка Б.Г. Гальоркіна. Д.В. Вайнберг в 1932 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Працював деканом будівельного факультету (1933—1937), завідувачем кафедри будівельної механіки (1944—1948, 1958—1973), паралельно займався педагогічною діяльністю та науково-дослідною роботою. Д.В. Вайнберг – видатний педагог та науковець, ініціатор створення концепції системного підходу до досліджень конструкцій, що базується на розробці єдиної методики розрахунку широкого класу оболонок, пластин, масивних тіл та стержневих систем із загальних позицій будівельної механіки. Основні напрямки наукової роботи: теорія розрахунку просторових рамних каркасів, дисків і пластин, теорія механічних коливань; розробка методів та алгоритмів чисельного аналізу для розв’язання задач механіки деформівного твердого тіла; розробка автоматизованих систем розрахунків із застосуванням обчислювальної техніки. Нині наукову школу очолює В.А. Баженов — доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри будівельної механіки (1989), перший проректор (1988), директор Науково-дослідного інституту будівельної механіки КНУБА (1992), академік Національної академії педагогічних наук України (2010), заслужений діяч науки і техніки України (1992), лауреат державних премій України в галузі науки і техніки (1991, 2003), дійсний член Академії будівництва Укра­їни (1993), Академії інженерних наук України (1991), Української академії архітектури (1993), Російської акаде­мії архітектури та будівельних наук (1986), Міжнародної академії наук вищої школи (1996), Академії технологічних наук України. За час існування школи запропоновано та реалізовано нові чисельні методи: моментна схема скінченних елементів, що дозволяє на базі єдиного підходу розглядати масивні та тонкостінні конструкції при лінійному та­ нелінійному деформуванні; новий варіант напіваналітичного методу скінченних елементів (НМСЕ) для дослідження геометрично і фізично нелінійного деформування, континуального­ і дискретного руйнування просторових тіл неканонічної форми; метод криволінійних сіток для розрахунків напружено-деформованого стану та стійкості оболонок канонічної форми; метод розрахунку стійкості нелінійних вільних та вимушених коливань дискретних та континуальних механічних систем; узагальнений метод статистичних випробувань для вирішення задач теорії пружності. Фундаментальні дослідження, що проводяться в школі, є теоретичною базою розвинення прикладних методів розрахунку та проектування машин і споруд для використання їх в організаціях і установах будівельної, машинобудівної, енергетичної, оборонної галузей. Розроблені методи та результати їх застосування для моделювання процесів деформування та руйнування та дослідження стійкості просторових об’єктів викладені більш ніж в 25 монографіях. Важливим напрямком роботи школи є створення методичного забезпечення для вивчення курсу будівельної механіки у вищих навчальних закладах. За час існування школи опубліковано близько 30 підручників і навчальних посібників з будівельної механіки та застосування сучасних комп’ютерних технологій і систем автоматизованого проектування в будівництві. Зокрема вперше створені і впроваджені у вузах України електронний підручник та електронний довідник з будівельної механіки, розроблено програмне забезпечення з комп’ютерного тестування знань. Представники школи беруть участь у виконанні державних науково-технічних програм, виконують роботи з експертизи науково-технічних програм та проектів, надають консультації підприємствам, організаціям та установам з питань будівельної механіки та механіки деформівного твердого тіла.