Наукова школа Г.С. Писаренка почала формуватись ще до створення Інституту проблем міцності — з початку 1950-х років шляхом підготовки ним наукових кадрів, загалом на базі аспірантури Київського політехнічного інституту, з таких актуальних і на сьогоднішній день наукових напрямків: коливання неконсервативних механічних систем; міцність матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах; механіка деформівного твердого тіла.
З ім’ям Г.С. Писаренка пов’язані видатні результати з розвитку теорії коливань дисипативних систем у нелінійній постановці, вивчення демпфуючих властивостей механічних систем і з розробки методів підвищення вібраційної надійності високонапружених елементів конструкцій.
У області коливань механічних систем розроблялися методи й методики визначення характеристик розсіювання енергії в матеріалі і демпфіювання коливань механічних систем; визначалися дисипативні властивості конструкційних матеріалів з урахуванням конструктивно-технологічних та експлуатаційних факторів; оцінювалися демпфіруючі здатності і вібронапруження конструктивних елементів з урахуванням експлуатаційних факторів; розроблялися методи розрахунку коливань пружних тіл з урахуванням дисипативних властивостей їх матеріалу, з’єднань й у взаємодії з навколишнім потоком.
Григорій Степанович Писаренко та учні його наукової школи зробили значний внесок у розвиток нового наукового напрямку — міцність матеріалів та елементів конструкцій в екстремальних умовах. Цей науковий напрямок був обумовлений бурхливим розвитком нової техніки, в першу чергу, у ракетно-космічній, авіаційній галузях, газотурбінобудуванні, атомній енергетиці. Г.С. Писаренко інтуїтивно відчував перспективність нового наукового напрямку, зумів зорієнтувати співробітників інституту на рішення нових завдань. Виконані під керівництвом Г.С. Писаренка дослідження в області коливань механічних систем, експериментальної механіки, міцності в машинобудуванні, безсумнівно, займають лідируюче положення в країні.
Наукова школа Г.С. Писаренка почала формуватись ще до створення Інституту проблем міцності — з початку 1950-х років шляхом підготовки ним наукових кадрів, загалом на базі аспірантури Київського політехнічного інституту, з таких актуальних і на сьогоднішній день наукових напрямків: коливання неконсервативних механічних систем; міцність матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах; механіка деформівного твердого тіла.
З ім’ям Г.С. Писаренка пов’язані видатні результати з розвитку теорії коливань дисипативних систем у нелінійній постановці, вивчення демпфуючих властивостей механічних систем і з розробки методів підвищення вібраційної надійності високонапружених елементів конструкцій.
У області коливань механічних систем розроблялися методи й методики визначення характеристик розсіювання енергії в матеріалі і демпфіювання коливань механічних систем; визначалися дисипативні властивості конструкційних матеріалів з урахуванням конструктивно-технологічних та експлуатаційних факторів; оцінювалися демпфіруючі здатності і вібронапруження конструктивних елементів з урахуванням експлуатаційних факторів; розроблялися методи розрахунку коливань пружних тіл з урахуванням дисипативних властивостей їх матеріалу, з’єднань й у взаємодії з навколишнім потоком.
Григорій Степанович Писаренко та учні його наукової школи зробили значний внесок у розвиток нового наукового напрямку — міцність матеріалів та елементів конструкцій в екстремальних умовах. Цей науковий напрямок був обумовлений бурхливим розвитком нової техніки, в першу чергу, у ракетно-космічній, авіаційній галузях, газотурбінобудуванні, атомній енергетиці. Г.С. Писаренко інтуїтивно відчував перспективність нового наукового напрямку, зумів зорієнтувати співробітників інституту на рішення нових завдань. Виконані під керівництвом Г.С. Писаренка дослідження в області коливань механічних систем, експериментальної механіки, міцності в машинобудуванні, безсумнівно, займають лідируюче положення в країні.