С.М. Кожевніков розвинув також теорію структури та синтезу механізмів і машин, динаміку машин на деформованій рухомій основі, теорію машин автоматичної дії, здійснив динамічний аналіз і синтез механізмів машин змінної структури.
Глибокі знання, відчуття нового органічно поєднувались у ньому з талантом конструктора, інженерною інтуїцією. Йому були притаманні невтомна працездатність, виняткова пам’ять, незалежність мислення, простота, принциповість, доброзичливість. Навколо нього завжди панувала атмосфера наукової творчості.
Сергій Миколайович відбирав і готував наукові та інженерні кадри з спеціальностей автоматизація металургійного устаткування, теорія машин і механізмів та вчив молодих механіків критично і творчо мислити й експериментувати. На формування школи значно вплинула організація семінару з динаміки машин, який згодом перетворився у Всеукраїнський семінар з теорії машин і механізмів та отримав широке визнання за межами країни. В результаті під керівництвом С.М. Кожевнікова згуртувався колектив з високим науковим потенціалом. Було розроблено наукову концепцію та методологію досліджень: важка машина описувалася моделлю у вигляді замкненої системи дискретних мас, зв’язаних пружними ланками. Ясність в уявленнях про динамічні процеси у машинах дозволила приймати нові обґрунтовані конструктивні рішення, що різко підвищило технічний рівень багатьох машин. Вироблена концепція одержала подальший розвиток і поглиблення, сфера об’єктів досліджень поширилась на гірничі, імпульсні, сільськогосподарські та інші важкі машини, на розробку методів уніфікації їх експериментального дослідження.
Наукову школу Сергія Миколайовича Кожевнікова представляють академік НАН України В.М. Потураєв, члени-кореспонденти НАН України В.І. Большаков, Ф.К. Іванченко, А.В. Праздников, доктори наук М.М. Долгов, А.Ф. Кірсанов, Є.Г. Кузовков, В.К. Кулик, О.М. Кукушкін, О.М. Ленський, В.С. Манзій, В.Ф. Пешат, А.С. Ткаченко, Л.І. Цехнович, А.А. Цимбалюк, В.О. Чигринський та понад 80 кандидатів наук.
С.М. Кожевніков розвинув також теорію структури та синтезу механізмів і машин, динаміку машин на деформованій рухомій основі, теорію машин автоматичної дії, здійснив динамічний аналіз і синтез механізмів машин змінної структури.
Глибокі знання, відчуття нового органічно поєднувались у ньому з талантом конструктора, інженерною інтуїцією. Йому були притаманні невтомна працездатність, виняткова пам’ять, незалежність мислення, простота, принциповість, доброзичливість. Навколо нього завжди панувала атмосфера наукової творчості.
Сергій Миколайович відбирав і готував наукові та інженерні кадри з спеціальностей автоматизація металургійного устаткування, теорія машин і механізмів та вчив молодих механіків критично і творчо мислити й експериментувати. На формування школи значно вплинула організація семінару з динаміки машин, який згодом перетворився у Всеукраїнський семінар з теорії машин і механізмів та отримав широке визнання за межами країни. В результаті під керівництвом С.М. Кожевнікова згуртувався колектив з високим науковим потенціалом. Було розроблено наукову концепцію та методологію досліджень: важка машина описувалася моделлю у вигляді замкненої системи дискретних мас, зв’язаних пружними ланками. Ясність в уявленнях про динамічні процеси у машинах дозволила приймати нові обґрунтовані конструктивні рішення, що різко підвищило технічний рівень багатьох машин. Вироблена концепція одержала подальший розвиток і поглиблення, сфера об’єктів досліджень поширилась на гірничі, імпульсні, сільськогосподарські та інші важкі машини, на розробку методів уніфікації їх експериментального дослідження.
Наукову школу Сергія Миколайовича Кожевнікова представляють академік НАН України В.М. Потураєв, члени-кореспонденти НАН України В.І. Большаков, Ф.К. Іванченко, А.В. Праздников, доктори наук М.М. Долгов, А.Ф. Кірсанов, Є.Г. Кузовков, В.К. Кулик, О.М. Кукушкін, О.М. Ленський, В.С. Манзій, В.Ф. Пешат, А.С. Ткаченко, Л.І. Цехнович, А.А. Цимбалюк, В.О. Чигринський та понад 80 кандидатів наук.