СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ


Харківська наукова школа кріогеніки


Розвиток фізики низьких температур у СРСР, у тому числі в Україні, почався в Українському фізико-технічному інституті (УФТІ) у Харкові, в якому в 1930 р. було створено кріогенну лабораторію. Керівником її в 1931—1937 р. був Л.В. Шубніков. З його ім’ям пов’язані перші результати світового рівня, які міцно ввійшли у сучасну фізику і започаткували низку наукових напрямків, що активно розвиваються і нині. З ефекту Шубнікова—де Хааса почалася фізика квантових гальваномагнітних явищ. Виявлення в 1935 р. Л.В. Шубніковим із співробітниками антиферомагнітного фазового переходу відіграло значну роль у фізиці магнетизму і фазових переходів, а відкриття 1936 р. Л.В. Шубніковим та Л.Г. Лазарєвим ядерного парамагнетизму у водні було тоді названо тріумфом фізичного експерименту. Його вирізняло яскраве мистецтво фізика-експериментатора, багатство ідей, оригінальність досліджень, любов до фізики та відданість їй, висока ерудиція, надзвичайна скрупульоз­ність в обґрунтуванні отриманих результатів, фізична інтуїція, цілеспрямованість, висока працездатність, вимогливість до себе та інших. У лабораторії Л.В. Шубніков створив обстановку активної наукової праці, доброзичливих та гострих дискусій, атмосферу творчості. Л.В. Шубніков розробив захоплюючу програму досліджень. Реалізація її почалася відразу після одержання рідких водню та гелію. Було розгорнуто широкі фундаментальні дослідження в галузі надпровідності металів і сплавів, низькотемпературного магнетизму, фізики кріогенних рідин та кристалів, а також прикладні розробки. Блискучі особисті результати Л.В. Шубнікова та очолюваного ним колективу перетворили Харків у один із провідних кріогенних центрів світу, де до того ж виникла перша радянська наукова низькотемпературна школа зі своїми стилем, програмою, особливостями, що започаткувала широковідому нині, багатопрофільну Харківську кріогенну школу, яку представляють Ю.Н. Рябінін, О.Н. Трапезникова, А.І. Судовцов, В.І. Хоткевич, Н.С. Руденко, М.Ф. Федорова, Г.Д. Шепелєв, Г.А. Мілютін, Л.Ф. Верещагін, А.І. Ліхтер, С.А. Злуніцин, Н.М. Цін, М.Є. Алексеєвський, А.К. Кікоїн, С.С. Шалит, І.Є. Нахутін та ін. В момент високого творчого підйому наукова школа зазнала серйозної втрати, 6 серпня 1937 р. Л.В. Шубнікова було незаконно заарештовано і 28 листопада 1937 р. засуджено і розстріляно. Після Л.В. Шубнікова ядро школи низькотемпературних досліджень у Харкові збереглося. Лідером тут став Борис Георгійович Лазарєв (1906—2001) — талановитий фізик, оригінальний експериментатор, людина великої ерудиції та інтуїції, надзвичайно захоплений наукою, що щед­ро ділився досвідом та знаннями з оточуючими його людьми. Б.Г. Лазарєвим та очолюваним ним колективом виконано фундаментальні дослідження в галузі надпровідності, рідкого гелію, електронних властивостей металів, фізичного матеріалознавства надпровідників, кріогенної техніки, створено низку нових наукових напрямків. Значна заслуга Б.Г. Лазарєва також у тому, що він створив власну велику наукову школу в галузі фізики низьких температур і конденсованого стану, яка стала природним продовженням шубніківської. Його школа сформувалася в 1940—1950-х рр. Її представляють академіки НАН України Б.I. Вєркiн, О.О. Галкін та I.М. Дмитренко, члени-кореспонденти НАН України Є.С. Боровик та В.I. Хоткевич, доктори наук I.А. Гiндiн, Б.Н. Есельсонн, Я.С. Кан, В.С. Коган, В.І. Макаров, Н.М. Нахімович, І.В. Савельєв, В.Б. Юферов та ін. Високий рівень досліджень школи та їх широкий діапазон сприяли тому, що в 1960 р. у Харкові було створено Фізико-технічний інститут низьких температур АН України (ФТІНТ), ядром якого стали учні та співробітники Б.Г. Лазарєва. З початку 1960-х рр. багато хто з них (Б.І. Вєркін, О.О. Галкін, І.А. Гіндін, Б.Н. Єсельсон, І.М. Дмитренко та ін.) очолили власні наукові колективи, виховали багатьох учнів, а Б.І. Вєркін та О.О. Галкін стали до того ж засновниками власних наукових шкіл. Академіка АН України Бориса Ієремійовича Вєркіна (1919—1990) як ученого вирізняли талант, широта інтересів, глибоке розуміння проблем сучасної фізики, висока наукова культура, тонка інтуїція, що дозволяла йому обирати нові напрямки досліджень, перспективні шляхи розвитку науки й техніки, постійний пошук наукових ідей, підвищена увага до застосувань отриманих фізичних результатів на практиці, зрештою, організаторські здібності, що об’єднували людей на розв’язання цікавих та актуальних завдань, увага до молоді. Широта тематики наукової школи Б.І. Вєркіна, сформованої ним в інституті, найхарактерніша її риса. Вперше у прямому експерименті виявлено генерацію електро­маг­ніт­ного випромінювання в нестаціо­нарному ефекті Джозефсона. Від­ра­зу піс­ля відкриття високо­температурної надпровідності Б.І. Вєркіним організовано одержання високотемпературних над­провідних керамік і вивчення їх властивостей. Він разом з І.К. Янсоном та іншими розробив новий метод дослідження енергетичного спектра металів — мікроконтактну спектроскопію. Значний цикл робіт школи присвячено ви­вченню явищ у кріогенних речовинах і системах, зокрема низькотемпературного теплопереносу. Значний внесок зроблено в молекулярну біофізику. У 1960 р. зародився й дістав успішного розвитку новий науково-технічний напрямок — імітація умов космосу. Б.І. Вєркін багато зробив для організації в Харкові Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України, нових кафедр і спеціалізації у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна та Національному технічному університеті «Харківський полі­технічний інститут».