У 1937 році С.М. Гершензон очолив відділ генетики Інституту зоології АН України та кафедру дарвінізму і генетики Київського університету. У 1973 році за участі вченого було створено Інститут молекулярної біології та генетики НАН України.
С.М. Гершензон отримав наукові результати світового рівня та створив наукову школу. Вченим було започатковано пріоритетні дослідження з генетики популяцій, зі спричинення мутацій вірусами або чужорідною ДНК та з вивчення передачі інформації від РНК до ДНК.
У 30-ті роки учений виявив здатність ДНК спричинювати мутації, тобто відкрив біологічний мутагенез, додаючи до корму личинок дрозофіли ДНК вилочкової залози телят. Вивчаючи природні популяції дрозофіли та хом’яків, С.М. Гершензон отримав нові наукові дані щодо видоутворення в процесі еволюції.
В період заборони генетичних досліджень (1948—1960) С.М. Гершензон здійснював роботи з вірусами комах. Вчений розробив методи використання вірусів для боротьби з комахами-шкідниками. З 1963 року він досліджував здатність вірусів спричинювати мутації. Виявивши, що віруси можуть чинити мутагенну дію, як і ДНК, вчений висловив ідею щодо значення вірусів у еволюції живих організмів (1967). Під час роботи з вірусами С.М. Гершензон встановив можливість передачі спадкової інформації від РНК до ДНК, що суперечило тогочасним уявленням. Нобелівську премію за відкриття зворотної транскрипції (1975) отримали Г. Тьомін та Д. Балтімор (США), котрі отримали аналогічні дані, а також відкрили фермент, що уможливлює процес зворотної транскрипції.
Започатковані С.М. Гершензоном напрямки досліджень продовжили представники його наукової школи, зокрема І.П. Кок, С.С. Малюта, Ю.М. Александров, Т.І. Бужієвська, І.С. Карпова, Л.Л. Лукаш, В.Ю. Канюка, А.Є. Карпов, О.В. Підпала, А.В. Риндич, В.М. Кавсан, О.П. Соломко, І.Н. Скуратовська, Л.М. Добровольська, Л.І. Строковська, О.П. Гудзь-Горбань, В.Д. Мілосердова, С.В. Межжерін.
Учні відзначають всебічну освіченість, високу культуру, глибокі знання живопису, літератури, іноземних мов, розвинену наукову інтуїцію, демократичність та вимогливість свого вчителя. Все це створювало в колективі атмосферу наукового пошуку, сприяло бажанню працювати й здійснювати наукові відкриття.
У 1937 році С.М. Гершензон очолив відділ генетики Інституту зоології АН України та кафедру дарвінізму і генетики Київського університету. У 1973 році за участі вченого було створено Інститут молекулярної біології та генетики НАН України.
С.М. Гершензон отримав наукові результати світового рівня та створив наукову школу. Вченим було започатковано пріоритетні дослідження з генетики популяцій, зі спричинення мутацій вірусами або чужорідною ДНК та з вивчення передачі інформації від РНК до ДНК.
У 30-ті роки учений виявив здатність ДНК спричинювати мутації, тобто відкрив біологічний мутагенез, додаючи до корму личинок дрозофіли ДНК вилочкової залози телят. Вивчаючи природні популяції дрозофіли та хом’яків, С.М. Гершензон отримав нові наукові дані щодо видоутворення в процесі еволюції.
В період заборони генетичних досліджень (1948—1960) С.М. Гершензон здійснював роботи з вірусами комах. Вчений розробив методи використання вірусів для боротьби з комахами-шкідниками. З 1963 року він досліджував здатність вірусів спричинювати мутації. Виявивши, що віруси можуть чинити мутагенну дію, як і ДНК, вчений висловив ідею щодо значення вірусів у еволюції живих організмів (1967). Під час роботи з вірусами С.М. Гершензон встановив можливість передачі спадкової інформації від РНК до ДНК, що суперечило тогочасним уявленням. Нобелівську премію за відкриття зворотної транскрипції (1975) отримали Г. Тьомін та Д. Балтімор (США), котрі отримали аналогічні дані, а також відкрили фермент, що уможливлює процес зворотної транскрипції.
Започатковані С.М. Гершензоном напрямки досліджень продовжили представники його наукової школи, зокрема І.П. Кок, С.С. Малюта, Ю.М. Александров, Т.І. Бужієвська, І.С. Карпова, Л.Л. Лукаш, В.Ю. Канюка, А.Є. Карпов, О.В. Підпала, А.В. Риндич, В.М. Кавсан, О.П. Соломко, І.Н. Скуратовська, Л.М. Добровольська, Л.І. Строковська, О.П. Гудзь-Горбань, В.Д. Мілосердова, С.В. Межжерін.
Учні відзначають всебічну освіченість, високу культуру, глибокі знання живопису, літератури, іноземних мов, розвинену наукову інтуїцію, демократичність та вимогливість свого вчителя. Все це створювало в колективі атмосферу наукового пошуку, сприяло бажанню працювати й здійснювати наукові відкриття.