З діяльністю фізико-хіміка та матеріалознавця, організатора науки і першого директора Інституту проблем матеріалознавства НАН України, академіка НАН України, Героя Соціалістичної праці Івана Микитовича Францевича та його наукової школи пов’язано становлення неорганічного матеріалознавства в Україні як наукової дисципліни та підґрунтя для створення новітніх матеріалів та технологій. Цю лабораторію було 1955 р. реорганізовано в Інститут металокераміки та спеціальних сплавів АН УРСР, директором якого він став.
І.М. Францевич був ученим великої ерудиції і широкого світогляду, однаково тяжів як до фундаментальних теоретичних досліджень із використанням складного математичного апарату сучасної фізики, так і до експериментальної роботи.
Науковцями школи створено метод термічної обробки маловуглецевих сталей; встановлено дифузійний механізм повзучості металів; побудовано електрохімічну теорію високотемпературного окислення сплавів; розроблено технології одержання рафінованих лігатурних електролітичних сплавів для потреб спеціальної електрометалургії, порошкових композиційних матеріалів, захисту підводних та підземних споруд від корозії, комплексні системи електрозахисту магістральних газопроводів; теорію протекторного захисту від корозії; запропоновані нові підходи до розв’язання проблеми жаростійкості сплавів, визначено роль легуючих елементів у твердому розчині, використання явища електропереносу у сплавах і модулях пружності як критеріїв жароміцності; одержання нових жароміцних матеріалів, вивчено процеси тепло- і масообміну та теплового руйнування за умов дії на поверхню матеріалів теплових потоків надвисоких параметрів, що уможливило створення цілого сімейства армованих композиційних матеріалів і покриттів для захисту об’єктів ракетно-космічної техніки; розроблено основи створення нових надтвердих інструментальних матеріалів і виробів, хімічні методи акумулювання сонячної енергії.
І.М. Францевич виховав чимало вчених, серед яких члени-кореспонденти НАН України О.М. Пилянкевич, Г.Г. Гнесін, М.Д. Глинчук, О.В. Курдюмов, доктори наук Р.Ф. Войтович, В.О. Лавренко, Л.М. Ягупольська, Є.О. Жураковський, С.М. Зубкова, A.B. Бочко, В.В. Лукович, І.Д. Радомисельський, Д.М. Карпинос, М.Д. Смолін, Г.Г. Карюк, Л.Й. Тучинський, Ю.Л. Пилиповський, Г.І. Саввакін, Р.В. Мінакова.
Школа І.М. Францевича зробила значний внесок також безпосередньо в економіку України. Нині Інститут проблем матеріалознавства НАН України носить ім’я І.М. Францевича.
З діяльністю фізико-хіміка та матеріалознавця, організатора науки і першого директора Інституту проблем матеріалознавства НАН України, академіка НАН України, Героя Соціалістичної праці Івана Микитовича Францевича та його наукової школи пов’язано становлення неорганічного матеріалознавства в Україні як наукової дисципліни та підґрунтя для створення новітніх матеріалів та технологій. Цю лабораторію було 1955 р. реорганізовано в Інститут металокераміки та спеціальних сплавів АН УРСР, директором якого він став.
І.М. Францевич був ученим великої ерудиції і широкого світогляду, однаково тяжів як до фундаментальних теоретичних досліджень із використанням складного математичного апарату сучасної фізики, так і до експериментальної роботи.
Науковцями школи створено метод термічної обробки маловуглецевих сталей; встановлено дифузійний механізм повзучості металів; побудовано електрохімічну теорію високотемпературного окислення сплавів; розроблено технології одержання рафінованих лігатурних електролітичних сплавів для потреб спеціальної електрометалургії, порошкових композиційних матеріалів, захисту підводних та підземних споруд від корозії, комплексні системи електрозахисту магістральних газопроводів; теорію протекторного захисту від корозії; запропоновані нові підходи до розв’язання проблеми жаростійкості сплавів, визначено роль легуючих елементів у твердому розчині, використання явища електропереносу у сплавах і модулях пружності як критеріїв жароміцності; одержання нових жароміцних матеріалів, вивчено процеси тепло- і масообміну та теплового руйнування за умов дії на поверхню матеріалів теплових потоків надвисоких параметрів, що уможливило створення цілого сімейства армованих композиційних матеріалів і покриттів для захисту об’єктів ракетно-космічної техніки; розроблено основи створення нових надтвердих інструментальних матеріалів і виробів, хімічні методи акумулювання сонячної енергії.
І.М. Францевич виховав чимало вчених, серед яких члени-кореспонденти НАН України О.М. Пилянкевич, Г.Г. Гнесін, М.Д. Глинчук, О.В. Курдюмов, доктори наук Р.Ф. Войтович, В.О. Лавренко, Л.М. Ягупольська, Є.О. Жураковський, С.М. Зубкова, A.B. Бочко, В.В. Лукович, І.Д. Радомисельський, Д.М. Карпинос, М.Д. Смолін, Г.Г. Карюк, Л.Й. Тучинський, Ю.Л. Пилиповський, Г.І. Саввакін, Р.В. Мінакова.
Школа І.М. Францевича зробила значний внесок також безпосередньо в економіку України. Нині Інститут проблем матеріалознавства НАН України носить ім’я І.М. Францевича.