За словами академіка НАН України В.М. Любименка, це визначна людина за своїми природними здібностями, наполегливістю, незвичайною відданістю науці та широким колом наукових інтересів. Він був не лише видатним спеціалістом-дослідником, але й талановитим організатором наукової роботи. Представниками наукової школи О.В. Фоміна є академіки НАН України Д.К. Зеров та О.В. Топачевський, члени-кореспонденти НАН України А.С. Лазаренко, А.М. Окснер, М.М. Підоплічко, доктори біологічних наук П.Ф. Оксіюк, О.Л. Липа, А.І. Барбарич, О.Д. Вісюліна, З.К. Гіжицька, Ю.Д. Клеопов, М.І. Котов, О.І. Соколовський та ін.
Вчений досліджував папоротеподібні та голонасінні рослини України, Кавказу, Сибіру, Далекого Сходу, зібрав великий гербарій флори, що зберігається в гербарії Інституту ботаніки НАН України. Вивчав сфагнові мохи околиць Києва та Харківщини. У 1919 р. за його ініціативи в Академії наук України було створено комісію із вивчення спорових рослин. Цей напрямок згодом став провідним у його науковій школі. Першими учнями О.В. Фоміна в галузі бріології були Д.Я. Персидський, який вивчав сфагнові мохи та М.Ю. Вагнер – вивчав брієві мохи. Д.К. Зеров досліджував брієві мохи та печіночники, встановив ареал, екологію, мінливість видів сфагнових та печіночних мохів. А.С. Лазаренко вивчав систематику, флору та географію листяних мохів. Ліхенологічні дослідження проводили О.З. Архімович та А.М. Окснер, – фундатор ліхенологічного гербарію НАН України; автор першого визначника лишайників. Мікологічними дослідженнями займався М.М. Підоплічко, який започаткував організацію мікологічного гербарію. З.К. Гіжицька досліджувала мікофлору околиць Києва та Правобережного Полісся, збагатила мікологічний гербарій, описала кілька нових видів та родів грибів.
Водночас, О.В. Фомін займався питаннями озеленення промислових міст, зокрема Донбасу та Криворіжжя. О.В. Фомін сприяв розбудові та збагаченню колекцій ботанічного саду Київського університету, який нині носить його ім’я.
Багато видів рослин і один рід названі ботаніками на честь О.В. Фоміна.
За словами академіка НАН України В.М. Любименка, це визначна людина за своїми природними здібностями, наполегливістю, незвичайною відданістю науці та широким колом наукових інтересів. Він був не лише видатним спеціалістом-дослідником, але й талановитим організатором наукової роботи. Представниками наукової школи О.В. Фоміна є академіки НАН України Д.К. Зеров та О.В. Топачевський, члени-кореспонденти НАН України А.С. Лазаренко, А.М. Окснер, М.М. Підоплічко, доктори біологічних наук П.Ф. Оксіюк, О.Л. Липа, А.І. Барбарич, О.Д. Вісюліна, З.К. Гіжицька, Ю.Д. Клеопов, М.І. Котов, О.І. Соколовський та ін.
Вчений досліджував папоротеподібні та голонасінні рослини України, Кавказу, Сибіру, Далекого Сходу, зібрав великий гербарій флори, що зберігається в гербарії Інституту ботаніки НАН України. Вивчав сфагнові мохи околиць Києва та Харківщини. У 1919 р. за його ініціативи в Академії наук України було створено комісію із вивчення спорових рослин. Цей напрямок згодом став провідним у його науковій школі. Першими учнями О.В. Фоміна в галузі бріології були Д.Я. Персидський, який вивчав сфагнові мохи та М.Ю. Вагнер – вивчав брієві мохи. Д.К. Зеров досліджував брієві мохи та печіночники, встановив ареал, екологію, мінливість видів сфагнових та печіночних мохів. А.С. Лазаренко вивчав систематику, флору та географію листяних мохів. Ліхенологічні дослідження проводили О.З. Архімович та А.М. Окснер, – фундатор ліхенологічного гербарію НАН України; автор першого визначника лишайників. Мікологічними дослідженнями займався М.М. Підоплічко, який започаткував організацію мікологічного гербарію. З.К. Гіжицька досліджувала мікофлору околиць Києва та Правобережного Полісся, збагатила мікологічний гербарій, описала кілька нових видів та родів грибів.
Водночас, О.В. Фомін займався питаннями озеленення промислових міст, зокрема Донбасу та Криворіжжя. О.В. Фомін сприяв розбудові та збагаченню колекцій ботанічного саду Київського університету, який нині носить його ім’я.
Багато видів рослин і один рід названі ботаніками на честь О.В. Фоміна.