У 1917 р. В.П. Філатов опублікував запропонований та розроблений ним метод шкірної пластики за допомогою круглого (філатовського) стебла. Цей метод набув значного поширення у пластичній хірургії при обширних дефектах шкіри. В.П. Філатов зайнявся розробкою проблеми пересадки рогової оболонки. Першу свою операцію — повну наскрізну пересадку – він здійснив у 1912 р., але систематична робота з пересадки рогівки розпочалась лише з 1922 р. У 1931 р. В.П. Філатов ініціював широке застосування трупної рогівки як донорського матеріалу для пересадки.
В.П. Філатов та його співробітники вивчали життєздатність тканин рогівки ізольованих очей тварин і трупних очей від людини в різні терміни після смерті, а також розробляли засоби збереження їхньої життєздатності в різних умовах. У перші роки розробки проблеми пересадки рогівки його активними помічниками були С.Л. Вальтер, В.В. Скородинська, М.О. Баженова, О.П. Марцинковський та ін.
В.П. Філатовим та його учнями були опубліковані роботи щодо застосування рогової оболонки трупних очей, встановлення життєздатності тканин такої рогівки та її зберігання при низькій температурі, з розробки оперативної техніки для часткової наскрізної кератопластики, спеціального інструментарію та методики виготовлення трансплантатів.
У 1936 р. урядом України було прийнято постанову про створення в Одесі Науково-дослідного інституту експериментальної офтальмології. В.П. Філатов був призначений директором і науковим керівником інституту.
З 1933 р. В.П. Філатов значну увагу приділяв тканинній терапії – новому методу, спрямованому на підвищення захисних сил організму. Результати цих досліджень було узагальнено ним в 1943 р. в концепції біогенних стимуляторів.
Цілеспрямоване, глибоке вивчення проблем офтальмології колективом, створеним лідером, – все це підтверджує, що В.П. Філатов справді створив школу, яку об’єднала спільність ідей та інтересів.
У 1917 р. В.П. Філатов опублікував запропонований та розроблений ним метод шкірної пластики за допомогою круглого (філатовського) стебла. Цей метод набув значного поширення у пластичній хірургії при обширних дефектах шкіри. В.П. Філатов зайнявся розробкою проблеми пересадки рогової оболонки. Першу свою операцію — повну наскрізну пересадку – він здійснив у 1912 р., але систематична робота з пересадки рогівки розпочалась лише з 1922 р. У 1931 р. В.П. Філатов ініціював широке застосування трупної рогівки як донорського матеріалу для пересадки.
В.П. Філатов та його співробітники вивчали життєздатність тканин рогівки ізольованих очей тварин і трупних очей від людини в різні терміни після смерті, а також розробляли засоби збереження їхньої життєздатності в різних умовах. У перші роки розробки проблеми пересадки рогівки його активними помічниками були С.Л. Вальтер, В.В. Скородинська, М.О. Баженова, О.П. Марцинковський та ін.
В.П. Філатовим та його учнями були опубліковані роботи щодо застосування рогової оболонки трупних очей, встановлення життєздатності тканин такої рогівки та її зберігання при низькій температурі, з розробки оперативної техніки для часткової наскрізної кератопластики, спеціального інструментарію та методики виготовлення трансплантатів.
У 1936 р. урядом України було прийнято постанову про створення в Одесі Науково-дослідного інституту експериментальної офтальмології. В.П. Філатов був призначений директором і науковим керівником інституту.
З 1933 р. В.П. Філатов значну увагу приділяв тканинній терапії – новому методу, спрямованому на підвищення захисних сил організму. Результати цих досліджень було узагальнено ним в 1943 р. в концепції біогенних стимуляторів.
Цілеспрямоване, глибоке вивчення проблем офтальмології колективом, створеним лідером, – все це підтверджує, що В.П. Філатов справді створив школу, яку об’єднала спільність ідей та інтересів.