Василь Сергійович Будник розпочав трудовий шлях у ракетобудуванні в 1940–1943 рр., працюючи інженером-конструктором, керівником групи відділу з озброєння літаків у авіаційному конструкторському бюро Іллюшина, де брав участь в роботі з переозброєння броньованого літака-штурмовика ІЛ-2. У 1944 р. В.С. Будника запросили працювати в Науково-дослідний інститут, де проводились роботи з реактивними снарядами. У травні 1945 р. в складі великої групи радянських спеціалістів із різних міністерств та організацій він був відряджений до Німеччини, Чехословаччини та Австрії для вивчення трофейної німецької ракетної техніки. Серед них були С.П. Корольов, М.К. Тихонравов, Ю.А. Победоносцев, В.П. Бармін, Н.А. Пілюгин, В.П. Мішин та інші, які згодом стали видатними конструкторами і вченими. Невдовзі його запросили на роботу в НДІ-88, де став заступником С.П. Корольова з конструкції ракет. Майже шість років В.С. Будник працював з С.П. Корольовим, розробляючи вітчизняні ракети Р-1, Р-2 і Р-5.
Влітку 1951 р. створюється державна комісія з визначення заводу для серійного виробництва ракет. Таким заводом став Дніпропетровський автомобільний завод, де В.С. Будник був головним конструктором. Для організації серійного виробництва ракет Р-1, Р-2, Р-5 та двигунів для них спочатку необхідно було вирішити кадрове питання, і Василь Сергійович займається підбором фахівців-однодумців. Ними стали М.Ф. Герасюта, Ф.Ф. Фалунін, М.Б. Двинін, Л.М. Назарова, І.М. Рябов, М.І. Кормільцев, Н.Н. Жуков, В.Н. Лобанов, М.В. Лобанова та ін.
У 1953 р. в СКБ було розроблено ескізний проект ракети на висококиплячих компонентах палива з автономною системою управління і дальністю льоту приблизно на 20 % більше, ніж у ракети Р-5М, який було підтримано керівництвом галузі та військовими. Так В.С. Будник із своїм колективом вперше виступив з принципово новою пропозицією в створенні ракет далекої дії. 10 квітня 1954 р. на базі СКБ створюється ОКБ-586, де головним конструктором став М.К. Янгель, а його заступником – В.С. Будник.
Під керівництвом В.С. Будника проводилися роботи з проектування оптимальних ракетно-космічних систем, математичних моделей рідинних та твердопаливних ракет, створено основні принципи і розрахункові модулі систем автоматичного проектування для етапу проектно-дослідницьких робіт. Отримані результати знайшли широке застосування в КБ «Південне» та інших наукових і проектно-конструкторських установах.
В.С. Будник був також професором Дніпропетровського університету, де читав курс «Конструкція та проектування». Ним було підготовлено понад 20 кандидатів і 3 доктора наук, які спільно з іншими працівниками й утворили його науково-технічну школу.
Василь Сергійович Будник розпочав трудовий шлях у ракетобудуванні в 1940–1943 рр., працюючи інженером-конструктором, керівником групи відділу з озброєння літаків у авіаційному конструкторському бюро Іллюшина, де брав участь в роботі з переозброєння броньованого літака-штурмовика ІЛ-2. У 1944 р. В.С. Будника запросили працювати в Науково-дослідний інститут, де проводились роботи з реактивними снарядами. У травні 1945 р. в складі великої групи радянських спеціалістів із різних міністерств та організацій він був відряджений до Німеччини, Чехословаччини та Австрії для вивчення трофейної німецької ракетної техніки. Серед них були С.П. Корольов, М.К. Тихонравов, Ю.А. Победоносцев, В.П. Бармін, Н.А. Пілюгин, В.П. Мішин та інші, які згодом стали видатними конструкторами і вченими. Невдовзі його запросили на роботу в НДІ-88, де став заступником С.П. Корольова з конструкції ракет. Майже шість років В.С. Будник працював з С.П. Корольовим, розробляючи вітчизняні ракети Р-1, Р-2 і Р-5.
Влітку 1951 р. створюється державна комісія з визначення заводу для серійного виробництва ракет. Таким заводом став Дніпропетровський автомобільний завод, де В.С. Будник був головним конструктором. Для організації серійного виробництва ракет Р-1, Р-2, Р-5 та двигунів для них спочатку необхідно було вирішити кадрове питання, і Василь Сергійович займається підбором фахівців-однодумців. Ними стали М.Ф. Герасюта, Ф.Ф. Фалунін, М.Б. Двинін, Л.М. Назарова, І.М. Рябов, М.І. Кормільцев, Н.Н. Жуков, В.Н. Лобанов, М.В. Лобанова та ін.
У 1953 р. в СКБ було розроблено ескізний проект ракети на висококиплячих компонентах палива з автономною системою управління і дальністю льоту приблизно на 20 % більше, ніж у ракети Р-5М, який було підтримано керівництвом галузі та військовими. Так В.С. Будник із своїм колективом вперше виступив з принципово новою пропозицією в створенні ракет далекої дії. 10 квітня 1954 р. на базі СКБ створюється ОКБ-586, де головним конструктором став М.К. Янгель, а його заступником – В.С. Будник.
Під керівництвом В.С. Будника проводилися роботи з проектування оптимальних ракетно-космічних систем, математичних моделей рідинних та твердопаливних ракет, створено основні принципи і розрахункові модулі систем автоматичного проектування для етапу проектно-дослідницьких робіт. Отримані результати знайшли широке застосування в КБ «Південне» та інших наукових і проектно-конструкторських установах.
В.С. Будник був також професором Дніпропетровського університету, де читав курс «Конструкція та проектування». Ним було підготовлено понад 20 кандидатів і 3 доктора наук, які спільно з іншими працівниками й утворили його науково-технічну школу.