Володимир Гаврилович Бондарчук читав лекції з провідних геологічних дисциплін, написав низку підручників, розробив програми розвитку тектонічних, стратиграфічних, палеогеографічних досліджень в Україні. «В.Г. Бондарчук читав лекції гарною українською мовою, неголосно, дуже повільно. Він вдумливо формулював кожне речення, і студенти встигали конспектувати. Протягом лекції він два-три рази робив невеличку паузу, розповідаючи різні випадки із життя геологів. Це дозволяло студентам розслабитись та відпочити від напруженої праці. В аудиторії була неймовірна тиша», – згадував його учень, доктор геолого-мінералогічних наук, професор Б.Ф. Зернецький. Значною заслугою В.Г. Бондарчука є створення у 1949 р. в Київському університеті першої в Україні кафедри геоморфології.
Успішному поєднанню наукової, педагогічної та організаційної праці сприяло те, що професор Володимир Гаврилович Бондарчук був обізнаною, енциклопедично обдарованою та надзвичайно талановитою людиною, якій було притаманне наукове передбачення. Він розглядав геоморфологію як цілісну окрему галузь знань геолого-географічного циклу, розробив основні геоморфологічні ідєї і створив новий метод структурно-геоморфологічного аналізу. У 1950–1960 рр. вчений стає визнаним лідером геоморфологічних досліджень в Україні.
Учнями і послідовниками академіка НАН України Володимира Гавриловича Бондарчука створено ґрунтовні регіональні роботи з геоморфології Українського щита, Поділля, Поллісся, Донбасу, Причорномор’я, Українських Карпат.
Наукові ідєї в галузі геоморфології знайшли втілення в чисельних працях представників його школи, які складають українську геоморофлогічну школу. Серед них академіки НАН України А.В. Чекунов, І.І. Чебаненко, П.Ф. Гожик, М.Ф. Веклич, члени-кореспонденти НАН України В.Б. Соллогуб, О.М. Маринич та ін.
Але насамперед, Володимир Гаврилович Бондарчук — засновник тектоорогенічного напрямку в геології та вчення про тектоносферу, основним положенням якого є єдність процесу розвитку структур земної кори і рельєфу її поверхні. Центром тектоорогенічних досліджень стає створений за ініціативою В.Г. Бондарчука у 1953 р. в Інституті геологічних наук АН УРСР відділ геотектоніки і геоморфології. Тут був сформований дослідницкий колектив однодумців, які склали ядро наукової школи. В теоретичних розробках та експериментальних працях представників цієї школи висвітлюється суть тектоорогенічного напрямку та підтверджуються основні положення її теорії: про механізм формування континентів Землі, активну роль обертового руху Землі навколо її вісі в процесі геотектогенезу, розломно-блокову будову земної кори та зв’язок із зонами планетарних деформацій рудних і нафтових родовищ.
Розвиваючи теорію розвитку тектоносфери, В.Г. Бондарчук приділяв постійну увагу всеоб’ємності геологічних подій від глибокого докембрію до антропогенезу, підкреслюючи незворотність геологічної еволюції. Вивчаючи різні аспекти антропогенового періоду геології України, вчений встановив тісні взаємозв’язки між геоморфологічною будовою і четвертинними відкладами та приділив значну увагу методиці визначення віку рельєфу.
Проблеми тектоноорогенії, розломно-блокової тектоніки, тектоно-магматичної і седиментаційної послідовністі залишаються актуальними у сучасній геотектоніці і геології в цілому.
Володимир Гаврилович Бондарчук читав лекції з провідних геологічних дисциплін, написав низку підручників, розробив програми розвитку тектонічних, стратиграфічних, палеогеографічних досліджень в Україні. «В.Г. Бондарчук читав лекції гарною українською мовою, неголосно, дуже повільно. Він вдумливо формулював кожне речення, і студенти встигали конспектувати. Протягом лекції він два-три рази робив невеличку паузу, розповідаючи різні випадки із життя геологів. Це дозволяло студентам розслабитись та відпочити від напруженої праці. В аудиторії була неймовірна тиша», – згадував його учень, доктор геолого-мінералогічних наук, професор Б.Ф. Зернецький. Значною заслугою В.Г. Бондарчука є створення у 1949 р. в Київському університеті першої в Україні кафедри геоморфології.
Успішному поєднанню наукової, педагогічної та організаційної праці сприяло те, що професор Володимир Гаврилович Бондарчук був обізнаною, енциклопедично обдарованою та надзвичайно талановитою людиною, якій було притаманне наукове передбачення. Він розглядав геоморфологію як цілісну окрему галузь знань геолого-географічного циклу, розробив основні геоморфологічні ідєї і створив новий метод структурно-геоморфологічного аналізу. У 1950–1960 рр. вчений стає визнаним лідером геоморфологічних досліджень в Україні.
Учнями і послідовниками академіка НАН України Володимира Гавриловича Бондарчука створено ґрунтовні регіональні роботи з геоморфології Українського щита, Поділля, Поллісся, Донбасу, Причорномор’я, Українських Карпат.
Наукові ідєї в галузі геоморфології знайшли втілення в чисельних працях представників його школи, які складають українську геоморофлогічну школу. Серед них академіки НАН України А.В. Чекунов, І.І. Чебаненко, П.Ф. Гожик, М.Ф. Веклич, члени-кореспонденти НАН України В.Б. Соллогуб, О.М. Маринич та ін.
Але насамперед, Володимир Гаврилович Бондарчук — засновник тектоорогенічного напрямку в геології та вчення про тектоносферу, основним положенням якого є єдність процесу розвитку структур земної кори і рельєфу її поверхні. Центром тектоорогенічних досліджень стає створений за ініціативою В.Г. Бондарчука у 1953 р. в Інституті геологічних наук АН УРСР відділ геотектоніки і геоморфології. Тут був сформований дослідницкий колектив однодумців, які склали ядро наукової школи. В теоретичних розробках та експериментальних працях представників цієї школи висвітлюється суть тектоорогенічного напрямку та підтверджуються основні положення її теорії: про механізм формування континентів Землі, активну роль обертового руху Землі навколо її вісі в процесі геотектогенезу, розломно-блокову будову земної кори та зв’язок із зонами планетарних деформацій рудних і нафтових родовищ.
Розвиваючи теорію розвитку тектоносфери, В.Г. Бондарчук приділяв постійну увагу всеоб’ємності геологічних подій від глибокого докембрію до антропогенезу, підкреслюючи незворотність геологічної еволюції. Вивчаючи різні аспекти антропогенового періоду геології України, вчений встановив тісні взаємозв’язки між геоморфологічною будовою і четвертинними відкладами та приділив значну увагу методиці визначення віку рельєфу.
Проблеми тектоноорогенії, розломно-блокової тектоніки, тектоно-магматичної і седиментаційної послідовністі залишаються актуальними у сучасній геотектоніці і геології в цілому.