Роботи О.О. Богомольця сприяли розвитку низки напрямків патологічної фізіології та експериментальної медицини: імунології, геронтології, гемотрансфузіології, онкології, ендокринології. Під його керівництвом здійснювались дослідження обміну речовин, анафілаксії та імунітету, патології крові та кровообігу, процесів злоякісного росту, генезису старіння організму. О.О. Богомолець створив вчення про фізіологічну систему сполучної тканини, вивчав цитотоксини та можливості їх використання з лікувальною метою. Ідеї вченого часто суперечили усталеним поглядам, але він вирізнявся сміливістю мислення, здатністю передбачати розвиток науки. Йому були притаманні глибока ерудиція, ініціативність, надзвичайна відданість науці, демократичність, лекторський хист. Ці якості уможливили створення ним наукової школи патофізіологів.
У саратовський період діяльності О.О. Богомольця почало формуватись перше покоління його учнів: Є.О. Татаринов, М.М. Сиротинін, Н.В. Медведєва, Л.Р. Перельман та ін. В московський період діяльності до його учнів долучились Я.Г. Ужанський, Р.Є. Кавецький, І.М. Нейман,
П.Д. Горизонтов, М.М. Горєв, М.О. Федоров та ін.
Київський період його творчості був дуже плідним для становлення вітчизняної науки. Він створив Інститут експериментальної біології і патології (1930), Інститут клінічної фізіології АН УРСР (1934). Обидві ці установи було об’єднано в 1953 р. в Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця АН України. У 1936 р. за підтримки О.О. Богомольця на базі Інституту експериментальної біології та патології було відкрито два інститути – в Києві Інститут клінічної медицини (нині – Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України), в Одесі – Інститут очних хвороб ім. В.П. Філатова АМН України. У Києві сформувалось друге покоління учнів, до якого належать А.Д. Адо,
В.П. Комісаренко, О.О. Богомолець (син), П.Д. Марчук
та ін.
Ідеї та теорії О.О. Богомольця розвиваються в дочірніх наукових школах, створених його учнями. Нині вже третє покоління учнів наукової школи О.О. Богомольця плідно працює і розвиває започатковані ним напрямки досліджень в створених ним наукових установах.
Роботи О.О. Богомольця сприяли розвитку низки напрямків патологічної фізіології та експериментальної медицини: імунології, геронтології, гемотрансфузіології, онкології, ендокринології. Під його керівництвом здійснювались дослідження обміну речовин, анафілаксії та імунітету, патології крові та кровообігу, процесів злоякісного росту, генезису старіння організму. О.О. Богомолець створив вчення про фізіологічну систему сполучної тканини, вивчав цитотоксини та можливості їх використання з лікувальною метою. Ідеї вченого часто суперечили усталеним поглядам, але він вирізнявся сміливістю мислення, здатністю передбачати розвиток науки. Йому були притаманні глибока ерудиція, ініціативність, надзвичайна відданість науці, демократичність, лекторський хист. Ці якості уможливили створення ним наукової школи патофізіологів.
У саратовський період діяльності О.О. Богомольця почало формуватись перше покоління його учнів: Є.О. Татаринов, М.М. Сиротинін, Н.В. Медведєва, Л.Р. Перельман та ін. В московський період діяльності до його учнів долучились Я.Г. Ужанський, Р.Є. Кавецький, І.М. Нейман,
П.Д. Горизонтов, М.М. Горєв, М.О. Федоров та ін.
Київський період його творчості був дуже плідним для становлення вітчизняної науки. Він створив Інститут експериментальної біології і патології (1930), Інститут клінічної фізіології АН УРСР (1934). Обидві ці установи було об’єднано в 1953 р. в Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця АН України. У 1936 р. за підтримки О.О. Богомольця на базі Інституту експериментальної біології та патології було відкрито два інститути – в Києві Інститут клінічної медицини (нині – Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України), в Одесі – Інститут очних хвороб ім. В.П. Філатова АМН України. У Києві сформувалось друге покоління учнів, до якого належать А.Д. Адо,
В.П. Комісаренко, О.О. Богомолець (син), П.Д. Марчук
та ін.
Ідеї та теорії О.О. Богомольця розвиваються в дочірніх наукових школах, створених його учнями. Нині вже третє покоління учнів наукової школи О.О. Богомольця плідно працює і розвиває започатковані ним напрямки досліджень в створених ним наукових установах.