Наукова школа М.М. Амосова з біологічної та медичної кібернетики почала формуватися в Києві у 1960-х рр. в Інституті кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України. Його перші учні працювали в різних напрямках. Одним із них було моделювання фізіологічних систем організму. Так, при створенні моделі діяльності серця В.О. Ліщуком було застосовано ідею етажності, яку М.М. Амосов згадував у багатьох своїх працях. На основі досліджень В.П. Соловйова (аспіранта М.М. Амосова) зі створення математичної моделі водно-сольового обміну, Б.Л. Пальця, який запропонував модель кровообігу, К.Г. Лябаха зі створення моделі тканинного метаболізму, І.Й. Єрмакової, яка розробила модель теплообміну, було створено загальну модель взаємопов’язаних фізіологічних систем, так званої внутрішньої сфери організму людини, та здійснено її дослідження.
Перші аспіранти М.М. Амосова – О.М. та Л.М. Касаткіни, а також Е.М. Куссуль, О.Н. Лук, С.А. Талаєв, Е.Т. Головань — займалися дослідженнями нейромереж. У 1963 р. вони розпочали серію робіт зі створення моделей інтелекту. М.М. Амосов та його учні були авторами підходу, названого ними евристичним моделюванням. Вони дійшли висновку, що модель інтелекту на фізичних елементах найбільшою мірою наближається до імітації мозку. Тому в 1972—1986 рр. були створені робот ТАІР (модель штучного інтелекту), макети транспортного робота STAR та автономного робота МАВР, здатного пересуватися по пересіченій місцевості. Наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр. під керівництвом М.М. Амосова був розроблений перший в колишньому СРСР нейрокомп’ютер на основі ансамблевих стохастичних нейромереж.
Ще одним напрямком школи М.М. Амосова була медична кібернетика. У 1965 р. Л.С. Алєєв, М.І. Вовк, інші колеги та учні вченого розробили перший зразок багатоканального пристрою біологічного керування рухами «Міотон», призначеного для компенсації втрачених рухових функцій людини. У 1971 р. А.О. Поповим було створено нову технологію збирання, обробки й переробки даних та інформації на основі застосування медичних інформаційних систем.
В.М. Бєлов, С.О. Талаєв, Д.М. Галенко, В.С. Ольшаніков працювали в напрямку психологічної та соціальної кібернетики. В результаті було побудовано першу структурно-функціональну модель узагальненої людини «СОЦІОН».
Багатогранність особистості М.М. Амосова, його захопленість наукою, лекторський та організаторський талант привели до створення ним наукової школи, представниками якої є Л.С. Алєєв,
Б.Т. Агапов, Т.М. Байдик, Є.Б. Базилевський, В.М. Бєлов, Д.М. Галенко, Е.Т. Головань, О.Д. Гольцев, І.Й. Єрмакова, К.О. Іванов-Муромський, О.М. Касаткін, Л.М. Касаткіна, О.С. Коваленко, О.І. Ліссова, В.О. Ліщук, К.Г. Лябах, О.Н. Лук,
В.Г. Мельников, О.П. Мінцер, В.С. Ольшаніков, Б.Л. Палець, А.О. Попов, Д.А. Рачковський,
В.П. Соловйов, В.С. Старинець, С.О. Талаєв,
В.Д. Фоменко, К.О. Шкабара, В.А. Шульга,
Ю.І. Яковенко, які й досі продовжують розвивати ідеї школи.
Наукова школа М.М. Амосова з біологічної та медичної кібернетики почала формуватися в Києві у 1960-х рр. в Інституті кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України. Його перші учні працювали в різних напрямках. Одним із них було моделювання фізіологічних систем організму. Так, при створенні моделі діяльності серця В.О. Ліщуком було застосовано ідею етажності, яку М.М. Амосов згадував у багатьох своїх працях. На основі досліджень В.П. Соловйова (аспіранта М.М. Амосова) зі створення математичної моделі водно-сольового обміну, Б.Л. Пальця, який запропонував модель кровообігу, К.Г. Лябаха зі створення моделі тканинного метаболізму, І.Й. Єрмакової, яка розробила модель теплообміну, було створено загальну модель взаємопов’язаних фізіологічних систем, так званої внутрішньої сфери організму людини, та здійснено її дослідження.
Перші аспіранти М.М. Амосова – О.М. та Л.М. Касаткіни, а також Е.М. Куссуль, О.Н. Лук, С.А. Талаєв, Е.Т. Головань — займалися дослідженнями нейромереж. У 1963 р. вони розпочали серію робіт зі створення моделей інтелекту. М.М. Амосов та його учні були авторами підходу, названого ними евристичним моделюванням. Вони дійшли висновку, що модель інтелекту на фізичних елементах найбільшою мірою наближається до імітації мозку. Тому в 1972—1986 рр. були створені робот ТАІР (модель штучного інтелекту), макети транспортного робота STAR та автономного робота МАВР, здатного пересуватися по пересіченій місцевості. Наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр. під керівництвом М.М. Амосова був розроблений перший в колишньому СРСР нейрокомп’ютер на основі ансамблевих стохастичних нейромереж.
Ще одним напрямком школи М.М. Амосова була медична кібернетика. У 1965 р. Л.С. Алєєв, М.І. Вовк, інші колеги та учні вченого розробили перший зразок багатоканального пристрою біологічного керування рухами «Міотон», призначеного для компенсації втрачених рухових функцій людини. У 1971 р. А.О. Поповим було створено нову технологію збирання, обробки й переробки даних та інформації на основі застосування медичних інформаційних систем.
В.М. Бєлов, С.О. Талаєв, Д.М. Галенко, В.С. Ольшаніков працювали в напрямку психологічної та соціальної кібернетики. В результаті було побудовано першу структурно-функціональну модель узагальненої людини «СОЦІОН».
Багатогранність особистості М.М. Амосова, його захопленість наукою, лекторський та організаторський талант привели до створення ним наукової школи, представниками якої є Л.С. Алєєв,
Б.Т. Агапов, Т.М. Байдик, Є.Б. Базилевський, В.М. Бєлов, Д.М. Галенко, Е.Т. Головань, О.Д. Гольцев, І.Й. Єрмакова, К.О. Іванов-Муромський, О.М. Касаткін, Л.М. Касаткіна, О.С. Коваленко, О.І. Ліссова, В.О. Ліщук, К.Г. Лябах, О.Н. Лук,
В.Г. Мельников, О.П. Мінцер, В.С. Ольшаніков, Б.Л. Палець, А.О. Попов, Д.А. Рачковський,
В.П. Соловйов, В.С. Старинець, С.О. Талаєв,
В.Д. Фоменко, К.О. Шкабара, В.А. Шульга,
Ю.І. Яковенко, які й досі продовжують розвивати ідеї школи.