|
Махлай
Анатолій Федорович
Президент Благодійного фонду «Княжий двір», Ордену роду оріїв «Благо України»,
громадсько-політичний діяч
Народився 20 жовтня 1954 р. в сім’ї фронтовика та дочки куркуля. Родовід: від козацьких династій Бульби до Кривоноса. Допомагає сім’ям сина і дочки. Заповіт тата: «Была бы честь предложена, а от избытков бог избавь». Принцип: «Краще бути простим карасем у чистому озері, ніж золотою щукою у гнилому болоті».
Кредо (ієрархічно): «Моє «Я» – це «Я» українця – родини – малоруського роду – українського народу – руського світу – славянського племені – білої раси – людства. Гине людство – раса – славянство – руський світ – народ – рід – родина – українець – гине моє «Я». Я все зроблю, щоб не загинуло моє «Я».
Ціль: давати не «рибу», а «вудку». Гордість: кібернетично-філософське рішення політичних завдань тріади «екос – етос – епос» за формулою «розум – сила – праця». Найвища нагорода – слова наставника Г.Т. Цицкун: «Ти єдиний круглий відмінник за десятиріччя мого директорства». Вірне пророцтво вчителя А.М. Гаражи: «Ніколи не матимеш спокою, бо все вмієш робити».
|
Джерела знань, досвіду: традиції, звичаї, обряди – троїстий музика; Головеньківська школа – староста класу, комсорг, автор стінгазет, учасник концертів, конкурсів; Вінницький політехнікум – відмінник групи «КВП і А», комітет комсомолу, ансамбль танцю, будзагони; політехнічний інститут – «автоматика і телемеханіка»; Московський технологічний інститут – «автоматизація процесів»; командний пункт Бакинського округу ППО – старший спеціаліст САУ, секретар комітету комсомолу, вступ до КПРС.
Робота: Трест «Оргхарчпром» – провідний інженер САУ Київського СПНУ, будівництво-реконструкції заводів, голова профбюро, член партбюро, автор журнальних статей, книга пошани; Орган держприймання ВО «Термінал» – контроль виробництва дисплеїв.
З 1989 р. – професійний революціонер: ТУМ ім. Шевченка, член правління; депутат Вінницьких міськради та облради – лідер опозиції; голова організацій ДСУ-УРП-УКРП; спецкор газет «Нескорена нація», «Голос громадянина», «Клич нації»; віце-президент фонду «Віра» – Білоруські Дні культури, проекти рекреаційно-реабілітаційних центрів і допомоги вдовам-солдаткам в селах, підтримка фермерства, відродження народних промислів…; директор МП «Голос», «Гілея»; засновник ПО «Благо України» – школи ідеології і практики націотворення; організатор Вінницького КУІН.
З 1997 р.: Верховна Рада України – референт, акредитований кореспондент; голова управи УКРП; голова ГО «Благо Києва», Славянського союзу «Княжа держава», редактор газети «За благо України», засновник дитячого ансамблю бандуристів «Оріяна», православної громади «Рід оріїв», духовного центру ім. Святослава (Храм Сонця, бібліотека, дитяча школа кобзарства, музей).
Володіючи десятками професій, не підвладний зраді (хоч зрадників – греблю гати), опора – ідеалістичні кадри, вірна теорія, принцип винної відповідальності, альтруїзм.
Як меценат майбутнього, в усій благодійності (видання книг «Країна козаків», «Козацькі війни»…, заходи правим силам від ТУМ до ОУН, програма відбудови замку Кия-Святослава на Замковій горі тощо) не залучав грантів заради незалежності від маріонетково-окупаційних сил. «Свій до свого по своє» – це святе.
Теорія ОРО (від нового виборчого закону до розподілу благ) як синтез абсолюту правди, переднього розуму, природньої гармонії, права, справедливості – це програма творення держави-нації, досягнення мети: влада – не партії, а українському народу. Така перспектива – стимул праці Анатолія Махлая.
|
