|
Мельничук
Богдан Іванович
Професор кафедри української літератури Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича,
доктор філологічних наук,
член Академії наук
вищої школи України та Національної спілки письменників України
За значний особистий внесок у розвиток української писемності та мови, вагомі досягнення в професійній діяльності присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України» (2009).
Багатолітня подвижницька праця на ниві науки, поезії та громадського життя видатного вченого-філолога, педагога й письменника Богдана Івановича Мельничука прислужилася перетворенню Буковинського краю на важливий культурний осередок. Понад шість десятиліть його життя й творчість пов’язані із Чернівецьким університетом, де він провадить багатогранні наукові студії і навчає студентську молодь.
Народився 19 лютого 1937 р. в с. Олешків Снятинського району Івано-Франківської області в селянській родині Івана й Параски. Батько загинув на фронті в 1945 р. Ще в школі хлопець почав друкуватися в газетах.
Протягом 1954–1959 рр. був студентом філологічного факультету Чернівецького університету. Після його закінчення вчителював, працював журналістом в обласній газеті «Радянська Буковина». Брав участь у роботі Чернівецького літоб’єднання.
У 1965 р. Богдан Іванович закінчив аспірантуру на кафедрі
|
української літератури, почав працювати спочатку лаборантом, а далі викладачем та старшим викладачем. У 1974 р. захистив кандидатську дисертацію, із 1977 р. — доцент.
Упродовж 1983–1989 рр. Б. І. Мельничук був завідувачем кафедри української літератури. У 1997 р. захистив докторську дисертацію «Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі (від початків до сьогодення)» й знову очолив кафедру української літератури, якою керував до 2004 р. Нині професор Б. І. Мельничук — провідний викладач філологічного факультету. Під його керівництвом захистили понад десять кандидатських й одну докторську дисертації.
Наукові здобутки професора Б. І. Мельничука є значним внеском у розбудову Чернівецького
університету, українського літературознавства й загалом філології. Його різнобічний доробок на сьогодні охоплює понад тисячу шістсот наукових, науково-методичних, науково-популярних і художніх публікацій. У науковому світі добре знають такі праці, як монографії «Драматична поема як жанр» (1981), «Випробування істиною. Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі (від початків до сьогодення)» (1996) та посібник «Українська поетична шевченкіана» (2010). Широкий резонанс здобула видана під його з М. І. Юрійчуком редакцією двотомна хрестоматія «Письменники Буковини». Б. І. Мельничук — один із найактивніших авторів шеститомної «Шевченківської енциклопедії».
Наукові пошуки поєднує з письменницькою працею. Автор низки поетичних збірок та художньо-публіцистичної книжки «Канадські зустрічі» (1988).
Професор Б. І. Мельничук здійснює плідну громадську роботу, спрямовану на популяризацію національної культури: в університеті як керівник літературної студії імені Степана Будного, у місті й області — як заступник голови топонімічної комісії Чернівецької міськради, член комісії з книговидання ОДА, голова комісії з присудження літературної премії імені Дмитра Загула й член правління обласного об’єднання товариства «Просвіта».
За багаторічну наукову, навчально-виховну та громадську діяльність відзначений багатьма нагородами: почесною грамотою МОН України, знаком «Відмінник освіти України», медаллю «Будівничий України» товариства «Просвіта», медаллю «25 років незалежності України», почесними відзнаками Чернівецької облдержадміністрації «На славу Буковини» та облради «За заслуги перед Буковиною». Серед нагород — літературні й освітянська премії.
Батьківську справу обрала й донька Ярослава — доцент кафедри української літератури, авторка понад двохсот публікацій, член НСЖУ та НСПУ.
|
