Національна академія правових наук України
23 липня 1993 р. Указом Президента України заснована Академія правових наук України (нині — Національна академія правових наук України) як вища галузева наукова установа. Академія проголошена самоврядною організацією, що діє на основі Статуту, може мати у своєму складі науково-дослідні інститути, науково-практичні центри, навчальні заклади, лабораторії, інші установи для організації та здійснення досліджень у галузі держави та права. Президентом-організатором Академії правових наук України призначено В. Я. Тація, дійсними членами-засновниками — 17 провідних науковців-правознавців України: Б. М. Бабій, Ф. Г. Бурчак, А. С. Васильєв, Л. К. Воронова, В. Г. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, А. П. Закалюк, М. В. Костицький, В. К. Мамутов, A. Й. Рогожин, В. І. Семчик, В. В. Сташис, І. А. Тимченко, В. В. Цвєтков, М. В. Цвік, Ю. С. Шемшученко, Л. П. Юзьков.
Перші вибори членів новоутвореної Академії відбулися 24 листопада 1993 р. на загальних зборах Академії, а в грудні 1993 р. на загальних зборах Академії обрано президентом Академії правових наук України В. Я. Тація, затверджено склад президії Академії з розміщенням у м. Харкові. Також створено відділення, які стали головними структурними підрозділами Академії, покликаними здійснювати наукову, експертну й координаційну роботу.
Академіками-секретарями відділень обрано відомих українських науковців-правознавців: А. Й. Рогожина, B. В. Цвєткова, О. А. Підопригору, Ю. С. Шемшученка, В. В. Сташиса.
За час існування Національної академії правових наук України її дійсними членами (академіками) були видатні вчені-правознавці: В. Б. Авер’янов (1951–2010), Б. М. Бабій (1914–1993), М. І. Бажанов (1922–2001), Ф. Г. Бурчак (1924–2001), А. С. Васильєв (1938–2015), Л. К. Воронова (1931–2015), В. Г. Гончаренко (1931–2018), Ю. М. Грошевий (1931–2013), А. П. Закалюк (1930–2010), В. С. Зеленецький (1937–2013), В. В. Копєйчиков (1923–2002), В. К. Мамутов (1928–2018), П. С. Матишевський (1919–2001), П. П. Михайленко (1914–2008), О. А. Підопригора (1926–2005), І. Г. Побірченко (1923–2012), В. Ф. Погорілко (1938–2006), О. О. Погрібний (1950–2011), А. Й. Рогожин (1923–2000), М. Я. Сегай (1923–2013), В. І. Семчик (1927–2014), В. В. Сташис (1925–2011), Ю. М. Тодика (1942–2007), В. В. Цвєтков (1923–2007), М. В. Цвік (1924–2011), Я. М. Шевченко (1932–2017), М. Й. Штефан (1923–2008), Л. П. Юзьков (1938–1995), В. З. Янчук (1925–2006).
Членами-кореспондентами були — Ч. Н. Азімов (1931–2002), В. Д. Берназ (1949–2016), В. Д. Волков (1937–2014), І. М. Даньшин (1923–2011), Е. О. Дідоренко (1938–2007), П. І. Жигалкін (1938–2015), І. В. Жилінкова (1959–2012), О. В. Задорожній (1960–2017), Л. Т. Кривенко (1937–2017), В. С. Кульчицький (1919–2009), І. П. Лановенко (1927–2002), І. Є. Марочкін (1949–2014), О. М. Мироненко (1942–2014), М. М. Михеєнко (1937–1998), О. Г. Мурашин (1961–2016), Н. Р. Нижник (1951–2017), В. К. Попов (1929–2010), О. І. Процевський (1929–2016), Ю. І. Римаренко (1920–2006), О. Я. Свєтлов (1931–1999), В. М. Селіванов (1945–2007), М. М. Страхов (1925–2007), А. П. Таранов (1912–1999), М. М. Тищенко (1956–2018), Ю. С. Червоний (1927–2008), В. С. Шелестов (1924–1994), С. С. Яценко (1936–2014).
21 грудня 1993 р. загальними зборами Академії правових наук України затверджено статут Академії, створено організаційно-правові засади діяльності Академії як провідної державної наукової інституції юридичного профілю. Період із 1993 до 2000 рр. став етапом організаційного становлення Академії та її структурних підрозділів. У 1993 р. президія Академії заснувала науковий юридичний журнал «Вісник Академії правових наук України» (нині — «Вісник Національної академії правових наук України»), який є фаховим виданням із юридичних наук. У журналі висвітлюються найактуальніші питання функціонування та розвитку правової системи України. Журнал внесено до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus International.
У червні 1994 р. створено Київський регіональний центр для координації діяльності академіків та членів-кореспондентів, які працюють у м. Києві. У червні 1995 р. у складі Академії засновано Інститут вивчення проблем злочинності в м. Харкові (нині — Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса). З березня 1996 р. почав функціонувати Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва в м. Києві (нині — Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака).
У квітні 1996 р. в структурі Академії розпочало діяльність видавництво «Право», яке здійснює підготовку та видання наукової, навчальної, довідкової літератури з правової тематики й забезпечує юридичною літературою навчальні заклади та наукові установи, правоохоронні й судові органи, а також юристів-практиків. З дня свого заснування видавництво випустило більше ніж 500 монографій та підручників, понад 200 періодичних видань та майже 500 збірок нормативно-правових актів, кодексів, коментарів до законодавства.
У лютому 1999 р. розпочав свою роботу Центр правової інформатики, який у червні 2001 р. реорганізований у Науково-дослідний центр правової інформатики (м. Київ) (нині — Науково-дослідний інститут інформатики і права). З липня 2000 р. в структурі Академії функціонує Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування (м. Харків), а з травня 2001 р. — Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності (м. Київ). У 2010 р. створено Науково-дослідний інститут правового забезпечення інноваційного розвитку в м. Харкові.
У структурі Академії в червні 2009 р. було утворено Донецький регіональний науковий центр та Західний регіональний науковий центр, а в березні 2010 р. — Південний регіональний науковий центр на базі Національного університету «Одеська юридична академія».
Академія проводить діяльність із координації тематики дисертаційних досліджень у галузі держави й права. Щороку, починаючи з 1995 р., видається «Перелік тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права», який охоплює теми докторських та кандидатських дисертацій відповідно до номенклатури спеціальностей «Юридичні науки». У 2005 р. Науково-дослідний інститут інформатики і права створив Інформаційно-пошукову систему, яка містить інформацію щодо всіх тем дисертаційних робіт із юридичних наук, затверджених із 1992 р.
У 2003 р. Академія підготувала та видала Науково-практичний коментар Конституції України, у 2011 р. вийшло друком його друге видання. У 2008 р. засновано загальнонаціональне наукове видання — «Щорічник українського права», у якому публікуються найактуальніші статті у сфері держави та права членів Академії, а також інших провідних науковців. Щорічник покликаний стати орієнтиром серед наукових праць надрукованих у вітчизняних та закордонних виданнях протягом попереднього року. Задля поширення здобутків української юридичної науки серед європейських країн із 2015 р. «Щорічник українського права» виходить англійською.
У березні 2006 р. Академія разом із Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого) заснували Освітньо-науковий центр з проблем правознавства, метою якого є: забезпечення координації та здійснення спільних наукових досліджень Академією правових наук України та Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого; взаємне рецензування результатів науково-дослідних робіт, апробація та використання результатів наукових досліджень; упровадження результатів наукових досліджень у навчальний процес; вивчення досвіду Болонського процесу та впровадження його елементів у систему вітчизняної освіти та науки; координація підготовки наукових кадрів; підвищення кваліфікації викладачів навчальних закладів та наукових працівників; координація та проведення спільних наукових конференцій, спільної видавничої діяльності; ефективне використання навчально-методичної та матеріальної бази.
У 2008 р. Академія опублікувала п’ятитомне видання «Правова система України: історія, стан та перспективи», до авторського колективу якого ввійшло 112 науковців, серед яких 88 докторів наук, професорів. У 2011 р. надруковано друге видання п’ятитомника російською мовою. У 2013 р. Академія спільно з всеукраїнським юридичним журналом «Право України» видала англомовну версію цієї фундаментальної праці. За підготовку 5-томної наукової монографії «Правова система України: історія, стан та перспективи» 10 науковців академії згідно з указом Президента України від 18 травня 2012 р. нагороджені державними преміями в галузі науки і техніки.
Указом Президента України від 23 лютого 2010 р. Академії надано статусу національної з перейменуванням у Національну академію правових наук України.
У 2013 р. до 20--річчя Академії підготовлено та опубліковано новий амбіційний проєкт — п’ятитомне видання «Правова доктрина України», до складу авторського колективу якого ввійшло 174 науковці з усіх провідних наукових та навчальних закладів України. Загальний обсяг цієї праці становить понад 4,5 тисячі аркушів. У цій роботі окреслені здобутки всіх галузей вітчизняної юридичної науки за 20-річний період становлення нашої державності та правової системи. За підготовку видання 8 науковців Академії удостоєні у 2019 р. Державної премії України в галузі науки і техніки.
У 2014 р. Академія почала готувати унікальне видання — «Велику українську юридичну енциклопедію», яка охоплює всі галузі та інститути права та складається з 20 томів. На сьогодні вийшли друком дев’ять томів цього видання: «Історія держави і права», «Філософія права», «Загальна теорія права», «Кримінальне право», «Криміналістика, судова експертиза, юридична психологія», «Екологічне право», «Трудове право», «Господарське право», «Земельне та аграрне право».
У період 2015–2017 рр. у Лондонському видавництві Wildy, Simmonds and Hill Publishing вийшло друком п’ятитомне видання «Правова доктрина України» англійською. Переклад та його наукова редакція належать іноземному члену НАН України та НАПрН України професору В. Е. Батлеру.
Національна академія правових наук функціонує на підставі Статуту, ухваленого загальними зборами 3 березня 2016 р. та затвердженого Міністерством юстиції України від 27 липня 2016 р.
Станом на 2019 р. фактична чисельність членів академії становить 125 осіб, із яких 50 дійсних членів (академіків) та 75 членів-кореспондентів.
Керівництво Національної академії правових наук України: президент — О. В. Петришин, дійсний член (академік)
|
НАПрН України, доктор юридичних наук, професор; перший віцепрезидент — М. П. Кучерявенко, дійсний член (академік) НАПрН України, доктор юридичних наук, професор; віцепрезидент — керівник Київського регіонального центру — Н. С. Кузнєцова, дійсний член (академік) НАПрН України, доктор юридичних наук, професор; головний учений секретар — В. А. Журавель, дійсний член (академік) НАПрН України, доктор юридичних наук, професор.
Почесним президентом НАПрН України у 2016 р. обрано В. Я. Тація, Героя України, дійсного члена (академіка) НАН України та НАПрН України, доктора юридичних наук, професора.
Іноземними членами Національної академії правових наук України є визнані міжнародною науковою спільнотою науковці: Вільям Елліот Батлер — професор Школи права університету штату Пенсільванія, заслужений професор Лондонського університету (США), Карл-Герман Кестнер — професор кафедри публічного і церковного права університету імені Ебергарда Карла (Німеччина), Томас Давуліс — декан юридичного факультету Вільнюського державного університету, доктор юридичних наук, професор (Литва), Танел Керікмяе — директор Школи права Талліннського технічного університету, доктор юридичних наук, професор (Естонія).
У складі Національної академії правових наук України функціонує 5 відділень: теорії та історії держави і права (академік-секретар — В. Д. Гончаренко); державно-правових наук і міжнародного права (академік-секретар — Ю. П. Битяк); цивільно-правових наук (академік-секретар — О. В. Кохановська); екологічного, господарського та аграрного права (академік-секретар — Ю. С. Шемшученко); кримінально-правових наук (академік-секретар — Ю. В. Баулін).
Відділення теорії та історії держави і права здійснює дослідження методологічних проблем правової науки; політико-правового реформування українського суспільства; праворозуміння та верховенство права; теорії прав людини; наукових засад правотворчого та правозастосовчого процесів; зародження, становлення, розвитку Української держави й українського права; актуальних питань історії держави та права іноземних країн.
Відділення державно-правових наук і міжнародного права вивчає проблеми: конституційного, міжнародного, муніципального, адміністративного права й процесу, фінансового та інформаційного права; розвитку вітчизняного конституціоналізму, формування правової держави та народовладдя, захисту конституційного ладу, конституційних основ національної безпеки України; функціонування органів державної влади, конституційно-правових, адміністративно-правових відносин та державно-правової конфліктології, підвищення ефективності державного управління, посилення відповідальності органів виконавчої влади; парламентаризму, конституційних основ формування громадянського суспільства, конституційно-правового статусу політичних партій; виборчої системи та виборчого права, стимулювання політичної активності громадян; становлення та реалізації місцевого самоврядування; правового регулювання у сфері публічних фінансів; інформаційного забезпечення законодавчої, правозастосовної та правоосвітньої діяльності; інформаційної безпеки.
Відділення цивільно-правових наук досліджує проблеми: цивільного, сімейного, житлового, трудового права, права соціального забезпечення, інтелектуальної власності; міжнародного приватного права, цивільно-правового регулювання інформаційних відносин; системності цивільного права та співвідношення приватного та публічного права; удосконалення цивільного, житлового, трудового, сімейного законодавства та практики його застосування в умовах європейської інтеграції та глобалізації; цивільного процесу, господарського судочинства, нотаріату та міжнародного комерційного арбітражу.
Відділення екологічного, господарського та аграрного права здійснює дослідження проблем: сучасного стану та перспектив розвитку екологічного, господарського, аграрного й земельного права в умовах євроінтеграції; обґрунтування системної основи й принципів побудови та розвитку відповідних галузей законодавства; еволюції наукових доктрин екологічного права та права екологічної і ядерної безпеки, правового забезпечення розвитку екологічного підприємництва; національної моделі ринкової економіки України як концептуальної матриці її господарсько-правового механізму; господарсько-правових засобів забезпечення розвитку відносин публічно-правового партнерства; методології, теорії і практики розвитку аграрного та земельного права, доктрини права власності на землю в Україні й формування регульованого ринку земель сільськогосподарського призначення; становлення та розвитку космічного права в Україні.
Відділення кримінально-правових наук займається проблемами: удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування; теоретичних та прикладних засад запобігання злочинності в умовах реформування українського суспільства; реформування органів кримінальної юстиції України в умовах європейської інтеграції та глобалізації; теоретичних засад забезпечення якості кримінального процесуального закону та питань удосконалення кримінального процесуального законодавства України; реформування судової системи України; використання інновацій у боротьбі зі злочинністю та теоретичних і прикладних проблем криміналістичного й судово-експертного забезпечення боротьби зі злочинністю; теорії кримінально-виконавчого права, зокрема імплементації міжнародних стандартів у діяльність органів та установ виконання покарань, реформування кримінально-виконавчої системи держави.
Науково-координаційну роботу здійснюють регіональні центри: Київський регіональний центр (керівник — Н. С. Кузнєцова, віцепрезидент Національної академії правових наук України, дійсний член (академік) НАПрН України, доктор юридичних наук, професор); Донецький регіональний науковий центр (керівник — А. Г. Бобкова, дійсний член (академік) НАПрН України, доктор юридичних наук, професор); Західний регіональний науковий центр (керівник — В. К. Грищук, член-кореспондент НАПрН України, доктор юридичних наук, професор); Південний регіональний науковий центр (керівник — С. В. Ківалов, дійсний член (академік) НАПрН України, доктор юридичних наук, професор).
Науково-дослідницькою роботою займаються інститути: Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса (директор — В. С. Батиргареєва, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник); Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака (директор — О. Д. Крупчан, дійсний член (академік) НАПрН України, доктор юридичних наук, професор); Науково-дослідний інститут інформатики і права (директор — В. Г. Пилипчук, член-кореспондент НАПрН України, доктор юридичних наук, професор); Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування (директор — С. Г. Серьогіна, член-кореспондент НАПрН України, доктор юридичних наук, професор); Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності (директор — О. П. Орлюк, дійсний член (академік) НАПрН України, доктор юридичних наук, професор); Науково-дослідний інститут правового забезпечення інноваційного розвитку (директор — С. В. Глібко, кандидат юридичних наук, доцент).
Члени Національної академії правових наук України беруть активну участь у діяльності робочих груп із розроблення найважливіших законопроєктів. За безпосередньої участі науковців Академії розроблено проєкт Конституції України та низку проєктів законів, концепцій, програм, кодексів та інших визначальних законодавчих актів України, зокрема Цивільний, Цивільний процесуальний, Господарський, Земельний, Бюджетний, Податковий, Кримінальний, Господарсько-процесуальний, Кримінальний процесуальний кодекси та Кодекс адміністративного судочинства України.
Дійсні члени (академіки) та члени-кореспонденти Національної академії правових наук України є народними депутатами України, суддями Конституційного Суду України та Верховного Суду, обрані до Колегії Міністерства освіти і науки України, Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, Ради прокурорів України, Науково-методичної ради при Генеральній прокуратурі України. Члени Академії входять до науково-консультативних рад та робочих груп із реформування законодавства, які діють при Президентові України, комітетах Верховної Ради України, Кабінетові Міністрів України, вищих судових та правоохоронних інстанціях.
Із часу заснування Академія виступила організатором та співорганізатором більше ніж 500 міжнародних, усеукраїнських, регіональних конференцій, семінарів, круглих столів та інших наукових заходів, предметом обговорення на яких стали найактуальніші питання розвитку національного законодавства.
Особливою подією стало проведення 20–21 листопада 2013 р. Міжнародної науково-практичної конференції «Правова доктрина — основа формування правової системи держави», присвяченої 20-річчю Національної академії правових наук України та обговоренню п’ятитомної монографії «Правова доктрина України». У роботі конференції взяли участь науковці з багатьох провідних наукових та навчальних закладів.
19–20 травня 2016 р. відбулася Міжнародна конференція «20 років Конституції України: європейська правова традиція і український контекст — виміри правової реформи», співорганізаторами якої виступили Національна академія правових наук України, Координатор проєктів ОБСЄ в Україні, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Лодзинський університет (Польща), Університет Миколаса Ромеріса (Литва). Конференція відбувалася за такими напрямами: «Верховенство права та повага до прав людини і основоположних свобод», «Розвиток демократичних інститутів в Україні в умовах європейської інтеграції», «Адаптація приватного права до вимог права ЄС», «Проблеми адаптації господарського законодавства України до законодавства ЄС», «Адаптація національного законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері юстиції та безпеки». За кожним із напрямів працювала окрема панель конференції.
3–6 жовтня 2017 р. відбувся наймасштабніший за роки незалежності України юридичний захід — І Харківський міжнародний юридичний форум «Право та проблеми сталого розвитку в глобалізованому світі», співорганізаторами якого стали Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого та Національна академія правових наук України. У форумі взяли участь відомі політики, урядовці та науковці зі світовим ім’ям із понад 25 країн світу. У 2018 р. Кабінет Міністрів України підтримав проведення на постійних засадах Харківського міжнародного юридичного форуму.
Національна академія правових наук України налагодила тісні зв’язки із закордонними науковими та освітянськими центрами. Важливим напрямом співпраці є участь у спільних європейських проєктах з провідними вишами країн Західної Європи. Так, підписано договори про співпрацю у сфері правової освіти та науки між Національною академією правових наук України та Вільнюським державним університетом (м. Вільнюс, Литва), Університетом імені Миколаса Ромеріса (м. Вільнюс, Литва), Університетом імені Вітаутаса Великого (м. Каунас, Литва), Університетом Миколи Коперника (м. Торун, Польща), Лодзинським університетом (м. Лодзь, Польща), Талліннською школою права Талліннського технічного університету (м. Таллінн, Естонія). У найближчих планах — співпраця з університетами та науковими організаціями Чехії, Угорщини й Словаччини.
|
