Вплив аграрної науки та інноваційної діяльності на економічне зростання України
Лупенко Юрій Олексійович
Віцепрезидент Національної академії аграрних наук, директор Національного наукового центру
«Інститут аграрної економіки», голова президії Всеукраїнського конгресу вчених економістів- аграрників, дійсний член (академік) НААН,
Академії економічних наук України та Міжнародної кадрової академії,
доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Економіка України, в силу національної специфіки структурного співвідношення галузей, природно-ресурсного потенціалу, залежить від науково-інноваційної діяльності організацій, які здійснюють науковий пошук, зокрема щодо розвитку аграрного сектору. Цей чинник визначальний у формуванні конкурентоспроможності, становленні економічної та продовольчої безпеки.
Нинішній етап розвитку аграрної економіки значною мірою пов’язаний з динамічністю суспільних процесів, наростанням конкуренції на світових ринках, що вимагає постійного вдосконалення економічних і соціальних відносин, приведення їх у відповідність до поточних та перспективних викликів.
Суспільно-економічна і господарська система, перебуваючи в стані кардинальних системних трансформацій, потребує проривних інновацій, тому науково-інноваційний напрям постає пріоритетом. Без наукового супроводу, ефективної дифузії інновацій, конкурентоспроможність, здатність економіки, галузі, набувати нових якостей стає проблематичною. За пріоритет розвитку вітчизняного сільського господарства, а значить економічного зростання України загалом слід визначити розбудову ефективної, затребуваної системи наукового забезпечення, перспективної моделі інноваційної діяльності.
Значний внесок у таку глобальну результативність належить аграрній науці, яка демонструє високу інституційну спроможність реалізовувати на практиці розробки світового масштабу, йде «в ногу» з адептами креативного світосприйняття, імплементуючи пріоритетні наукові парадигми.
Вітчизняна аграрна наука виступає модератором ефективності галузі сільського господарства, яка у свою чергу — системоутворювальна, забезпечує основу реалізації пріоритетів сталого розвитку усієї держави.
Зокрема, концепт сталого розвитку набув визначального поширення як парадигма економічного зростання в Україні. Здійснено ключові науково-практичні розробки з цього питання. Насамперед, слід відзначити: Національну доповідь «Цілі Сталого Розвитку: Україна», де представлено бачення орієнтирів досягнення Україною Цілей Сталого Розвитку, які були затверджені на саміті ООН у 2015 р. Вони визначають розвиток сільського господарства на середньострокову перспективу.
Питання перспективного розвитку галузі представлені у Стратегічних напрямах розвитку аграрного сектору економіки до 2020 р., розроблені в ННЦ «Інститут аграрної економіки», на основі яких Кабінетом Міністрів України було затверджено відповідну стратегію, а також більш сучасний і комплексний документ — Стратегію розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні на період до 2025 р., опрацьовану установами Національної академії аграрних наук України (НААН). Реалізація зазначених концепцій і стратегій на практиці залежить від потенціалу вітчизняної аграрної науки, чим також відзначається результативність її впливу на економічне зростання в Україні загалом.
Розбудова конкурентоспроможної, соціально і стратегічно орієнтованої економіки стає можливою лише за умови її переходу на інноваційну модель розвитку. Саме ця модель дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає місце країни та її перспективи на світовому ринку.
Сільське господарство для України є важливою й перспективною галуззю, тому його розвиток у напрямі стійкої позитивної динаміки забезпечення продовольчими ресурсами населення країни і виходу вітчизняної аграрної продукції на зовнішні ринки потребує визначення стратегічних орієнтирів інноваційної діяльності в цій галузі.
Реалізація зазначеного планомірно відбувається за інтенсивного технічного й технологічного оновлення виробництва, впровадження високопродуктивних сортів і гібридів рослин, порід тварин, застосування на практиці науково обґрунтованих рекомендацій, прийняття інноваційних рішень організаційного характеру тощо.
Щодо результативності розвитку аграрної науки, інноваційної діяльності наукових установ — дані Держстату України показують, що у 2018 р. наукові дослідження і розробки виконували 950 організацій, із них 48,1 % належали до державного сектору економіки, 37,0 % — до підприємницького, 14,9 % — до сектору вищої освіти. Частка виконавців наукових досліджень і розробок у загальній кількості зайнятого населення України становила всього 0,5 %, що є одним із найнижчих показників у Європі (згідно з даними Євростату серед країн-членів ЄС найвищий цей показник був у Данії (3,2 %) й Фінляндії (3,0 %), найнижчим — на Кіпрі (0,9 %) та у Румунії (0,6 %)). За попередніми даними Держстату частка витрат на наукові дослідження і розробки у ВВП України в 2018 р. становила 0,5 %, зокрема за рахунок коштів державного бюджету — 0,2 %.
Незважаючи на низький рівень фінансування наукових досліджень, їх результативність залишається на задовільному рівні. Протягом 2005–2017 рр. кількість заявок на видачу правоохоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності від національних заявників збільшилася в 1,64 раза за рахунок зростання кількості заявок на знаки для товарів і послуг — у 2,0 раза; на патенти на промислові зразки — в 1,3 раза; на патенти на корисні моделі — в 1,2 раза. Цілком закономірною є структура виданих правоохоронних документів. Так, у 2017 р. частка науково-дослідних установ і закладів освіти у загальній кількості виданих патентів на винаходи становила 90,7 %, патентів на корисні моделі — 89,2 %.
У сфері наукового забезпечення розвитку агропромислового виробництва провідну роль відіграє Національна академія аграрних наук України. У результаті проведених досліджень наукові працівники мережі НААН протягом 2014–2018 рр. щороку створювали понад 2 тис. видів науково-технічної продукції, із якої найбільша частка належить лінії сільськогосподарських рослин, новим сортам і гібридам, технологіям, технологічним прийомам і способам агропромислового виробництва, новітнім методикам й методам досліджень, методичним рекомендаціям тощо (табл. 1).
Серед створеної науково-технічної продукції установами НААН в 2011–2018 рр. понад 90 % становили наукові розробки, що мають науково-практичне значення. Близько 74,3 % створених у 2018 р. наукових розробок призначалися для використання у рослинництві, 11,9 % — у тваринництві, 8,4 % — для економічного супроводу агропромислового виробництва,
5,4 % — для цілей інноваційного провайдингу (табл. 2).
|
Лідерами з отриманих патентів на об’єкти права промислової власності у 2018 р. серед науково-дослідних установ НААН були ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» — 10 патентів на винаходи та корисні моделі; Інститут ветеринарної медицини — 24 патенти та Інститут свинарства і агропромислового виробництва — 22 патенти. З високими показниками об’єктів права інтелектуальної власності на селекційні досягнення у рослинництві є ДУ «Інститут зернових культур» — 46 од. та Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва — 30 од.
Основними видами наукомісткої інноваційної продукції НААН, що користується попитом на вітчизняному ринку, є насіннєвий матеріал, технології обробітку ґрунту, біопрепарати, біостимулятори росту рослин, окремі технологічні рішення тощо.
За оцінками науковців НААН, аграрний науково-інноваційний потенціал за впровадження наукових розробок вітчизняної науки — дозволяє виробляти в Україні щорічно 80–100 млн т зерна, 9–10 млн т насіння олійних культур, подвоїти обсяги виробництва продукції тваринництва та ін.
Високий потенціал виробничого впровадження мають сорти рослин селекції НААН, зокрема пшениці озимої, ярого ячменю, квасолі, нуту, чини, круп’яних культур, льону, гірчиці, гібридів соняшнику тощо. Протягом 2011–2018 рр. організації та установи мережі НААН передали на державне сортовипробування 1391 сорт (гібрид) рослин, 86,8 % з яких було апробовано й занесено до Держаного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні.
Прискорення розвитку науково-технічного прогресу в агропродовольчій сфері відбувається в процесі впровадження новітніх технологічних схем виробництва агропродовольчої продукції (енерго-, ресурсоощадних), використання високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, внесення в ґрунт нетрадиційних видів органічних добрив, впровадження ефективних систем зрошення сільськогосподарських культур та ін.
Загалом результативність розвитку аграрної науки та інноваційної діяльності підтверджується стабільними позитивними зрушеннями мікроекономічного (на прикладі зміни урожайності культур) характеру і макроструктурними змінами у динаміці ефективності агрогосподарювання (табл. 3), що відповідно впливає на економічне зростання держави загалом.
Основою подальшого підвищення ефективності аграрного виробництва та доходів сільського господарства є зростання технологічного рівня аграрного виробництва, впровадження ресурсоощадних та екологічно чистих технологій шляхом підтримки відповідних досліджень і впровадження системи консультування в сільському господарстві. Крім того, для інноваційного розвитку аграрної сфери велике значення має підтримування технологічного переозброєння підприємств переробної промисловості, відновлення на новій технологічній основі потужностей підприємств тракторного та сільськогосподарського машинобудування. З міжнародними корпораціями, які освоїли ринок України, необхідно розвивати довгострокові партнерські відносини, укладати стратегічні альянси для виробництва запасних частин і перенесення відновлювального процесу до нашої країни.
Законом України від 8 вересня 2011?р. №?3715?VI «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» визначено стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності на 2011–2021?рр., що передбачають технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу; широке застосування технологій більш чистого виробництва та охорони навколишнього природного середовища. Відповідно ці стратегічні напрями конкретизують через формування середньострокових пріоритетних напрямів з метою поетапного забезпечення їх реалізації на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівні.
Водночас важливою умовою успішної науково-технічної та інноваційної діяльності в аграрному секторі є стимулювання створення, випробування та впровадження наукової продукції.
Першочерговими заходами, що активізують інноваційну діяльність в аграрному секторі економіки, слід вважати такі:
• завершення земельної реформи, введення вартості землі в економічний обіг, створення іпотечних механізмів кредитування аграрного виробництва, завершення формування всіх складових ринкової інфраструктури в аграрному секторі;
• впровадження системи підтримки кредитування комерційними банками реалізації інноваційних проєктів;
• створення пайових інвестиційних фондів для реалізації великих інноваційних проєктів у сільському господарстві;
• розширення кредитування інноваційних проєктів за рахунок лізингових, факторингових та інших операцій.
Стратегія високотехнологічного розвитку сільського господарства на основі інноваційної моделі може бути реалізована шляхом:
• кардинального поліпшення фінансування науки за рахунок бюджету та залучення позабюджетних асигнувань;
• першочергового підтримання фундаментальної науки, підвищення ролі НААН, зміцнення її правових засад, посилення ролі в координації досліджень і опрацюванні пропозицій щодо реалізації державної політики інноваційного розвитку;
• зміцнення матеріально-технічної бази наукових установ, оснащення їх сучасною комп’ютерною технікою, новітнім устаткуванням і приладами;
• підвищення рівня комерціалізації результатів наукових досліджень та інноваційних процесів, зменшення ризиків інноваційного розвитку та венчурного капіталу;
• запровадження державного замовлення на інноваційні продукти;
• поліпшення інституційного забезпечення державної інноваційної політики шляхом удосконалення системи стандартизації та сертифікації, узгодження її з європейськими стандартами;
• стимулювання через податкові механізми процесів кооперації науки і виробництва;
• впровадження регіональних механізмів підтримки інноваційної діяльності;
• розвитку міжнародного співробітництва в інноваційній сфері, насамперед з країнами-членами ЄС;
• удосконалення правових засад інноваційної діяльності та регулювання ринку інновацій через податкові, кредитні, страхові, митні й інші механізми непрямого впливу;
• зміцнення кадрового потенціалу інноваційної сфери;
• здійснення заходів щодо інтеграції науки і виробництва, створення агротехнопарків, інтегрованих суб’єктів господарювання, підтримання венчурних підприємств тощо.
В цілому наявний потенціал аграрної науки значною мірою забезпечує інноваційні перспективи і конкурентоспроможність, а головне — економічне зростання, ефекти якого є глобальними — Україна міцно утвердилася як глобальний гравець на ринках продовольства.
|
