|
|
Найдек Володимир Леонтійович Радник при дирекції Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України, почесний президент Асоціації ливарників України Академік Національної академії наук України, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України Багаторічна науково-організаційна та громадська діяльність ученого в галузі матеріалознавства та металургії Володимира Леонтійовича Найдека присвячена підвищенню якості та експлуатаційних властивостей сплавів масового призначення, а також синтезуванню нових матеріалів шляхом створення ресурсоощадних, екологічно чистих процесів оброблення розплавів. Він започаткував новий науковий напрям — дослідження термодинаміки й тепломасообміну в рідкометалевих системах за провокування в них фізико-хімічної незрівноваженості. Народився 9 серпня 1937 р. в м. Василівка Запорізької області в сім’ї службовця. У 1959 р. закінчив із відзнакою металургійний факультет Київського політехнічного інституту й залишився працювати асистентом кафедри автоматизації теплових процесів промислових підприємств. У 1960 р. В.Л. Найдек став аспірантом. Захистив у 1963 р. кандидатську дисертацію, присвячену вдосконаленню теплового режиму потужних 250- та 500-тонних мартенівських печей Алчевського металургійного заводу, і надалі продовжив працювати асистентом, а потім доцентом кафедри. У 1968 р. вчений перейшов працювати старшим науковим співробітником Інституту проблем лиття АН УРСР. У 1974 р. очолив лабораторію плавки й рафінування сплавів. У 1979 р. призначений заступником |
директора інституту з наукової роботи. Крім того, у 1982 р. очолив відділ плавки та рафінування сплавів. Під його керівництвом уперше було розкрито характер обмінних процесів у системі при внесенні в розплав джерела з великим температурним градієнтом як позитивним, так і від’ємним щодо температури розплаву. Ці дослідження лягли в основу фундаментальних закономірностей під час розроблення принципово нових методів підвищення якості й властивостей металопродукції із чавуну, сталі та кольорових сплавів. У 1986 р. захистив докторську дисертацію «Теорія і технологія ресурсоощадних способів одержання розплавів і підвищення якості металу масового призначення, які основані на інтенсифікації взаємодії фаз». Розробки вченого та його наукового колективу мали широкий попит серед вітчизняних виробників.
У 1988 р. Володимир Леонтійович обраний директором Інституту проблем лиття АН УРСР. За його пропозицією в 1996 р. інститут перейменували на Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України.
Зі здобуттям незалежності країни в керованому В.Л. Найдеком відділі набули широкого розвитку дослідження з металургійної тематики, особливо з питань сталеплавильного виробництва. Значна увага приділялася також питанням перероблення промислових відходів і розробленню методів вилучення корисних компонентів зі шлаків теплових електростанцій, шламів гальванічних цехів.
Як людина небайдужа до долі науки, металургійного й ливарного виробництва здійснює активну громадську діяльність. За його ініціативи створено Асоціацію ливарників України. Очолював Міжвідомчу науково-технічну раду України з проблем позапічної обробки та безперервного розливання сталі, металургійну секцію Комітету з Державних премій України у галузі науки і техніки, експертну раду з металургії ВАК України тощо.
Науковий доробок ученого — понад 400 публікацій та 108 авторських свідоцтв. Серед його учнів — 5 докторів та 14 кандидатів наук. Головний редактор журналів «Процеси лиття», «Метал і лиття України».
Свідченням високої суспільної значущості результатів діяльності В.Л. Найдека стали державні нагороди: Почесна грамота Президії ВР УРСР, орден «За заслуги» ІІІ, ІІ, І ступенів, премія імені З.І. Некрасова НАН України та інші.
|
