Георгієвський
Віктор Петрович
Головний науковий співробітник ДП «Науковий
Центр Лікарських Засобів» Міністерства
охорони здоров’я України, керівник проекту
створення Державної Фармакопеї України та її
головний науковий співробітник, доктор
фармацевтичних наук, професор,
член-кореспондент Національної академії наук
України, академік Інженерної академії України,
академік Міжнародної інженерної академії,
дійсний член Нью-Йоркської академії наук,
заслужений діяч науки і техніки УРСР,
кращий винахідник Національної академії наук
України, лауреат Всеукраїнського конкурсу
«Ділова людина України»
Георгієвський Віктор Петрович народився 23 червня 1937 року в м. Артемівську Донецької області. Закінчив фармацевтичний факультет І Московського медичного інституту ім. І.М. Сеченова (1959 р.). Наукову діяльність розпочав спершу на посаді лаборанта-хіміка у Харківському науково-дослідному хіміко-фармацевтичному інституті (ХНДХФІ) 1958 року, а далі працював молодшим науковим співробітником (1960 р.), старшим науковим співробітником (1965 р.), завідувачем лабораторії (1971 р.) та відділу вивчення якості лікарських препаратів у період 1978–1989 років. Заклад перейменували з ХНДХФІ на Всесоюзний науково-дослідний інститут хімії та технології лікарських засобів (ВНДІХТЛЗ), яким керував Віктор Петрович з 1989 до 2008 року. Нині установа має назву — «ДП «Державний Науковий Центр Лікарських Засобів» МОЗ України» (ДНЦЛЗ), її головним науковим співробітником від 2008 року є В.П. Георгієвський. У 1992–2006 роках очолює за сумісництвом ДП «Науково-експертний фармакопейний центр» МОЗ України, а у 1989–1995 роках — заступник голови концерну «Укрмедбіопром». Віктор Петрович — керівник проекту створення Державної Фармакопеї України та головний науковий співробітник з 2006 року. Також Віктор Петрович є головним редактором журналу «Фармаком» (з 1992 р.), депутатом Харківської міської ради 5-го скликання (2006–2011 рр.). Голова Спеціалізованої вченої ради «Стандартизація та організація виробництва лікарських засобів» при ДНЦЛЗ з 1991 року. Напрями наукових досліджень професора В.Г. Георгієвського зосереджені на розробці фундаментальних питань хіміко-фармацевтичного аналізу біологічно-активних речовин (БАР) вихідної сировини та лікарських засобів (ЛЗ) і на аналітичному забезпеченні технологічних досліджень ЛЗ та їх стандартизації, розробці загальної концепції та перших програм створення ЛЗ в Україні, що дозволило відтворити фармацевтичну промисловість України. Наукові здобутки ученого вражають: впровадження методу титрування в неводних середовищах у фармацевтичний аналіз; оптимізація умов хроматографування у рідинній хроматографії із багатокомпонентними рухомими фазами та газохроматографічного кількісного аналізу; спектрофотометричного дослідження багатокомпонентних ЛЗ; заснування системи стандартизації ЛЗ; створення школи стандартизації та контролю якості ЛЗ; розробка пакета нормативних документів з регламентації якості ліків; розробка та видання першої Державної Фармакопеї України, гармонізованої з Європейською Фармакопеєю. Фармакопеї, що є конституцією якості ЛЗ, основою нормативних документів з якості лікарських засобів та має впливове наукове, практичне та культурне значення для України як держави. Віктор Петрович Георгієвський продовжив розвиток теоретичної бази застосування неводних розчинників для оптимізації кількісного визначення ЛЗ, що дозволило ввести метод неводного титрування як стандарт у Державну Фармакопею СРСР IX—ХІ видання та Державну Фармакопею України. Слід визнати, що фундаментальні дослідження наукової школи Віктора Петровича Георгієвського з хроматографії в тонкому шарі сорбенту (ТШХ), як і наукове обґрунтування застосування неводних розчинників, є подальшим розвитком визнаних у всьому світі робіт його вчителя — член-кор. НАН
|
Особливо слід підкреслити, що незважаючи на різноманітність напрямів, що розвинуті Віктором Петровичем, усі вони так чи інакше пов’язані із стандартизацією, яку він розуміє широко — стандартизація методик аналізу ЛЗ, стандартизація технологічних процесів, стандартизація підходів щодо створення ЛЗ і, нарешті, стандартизація управління якістю ЛЗ. Саме такий системний підхід дозволив Віктору Петровичу створити провідну в СНД школу стандартизації та аналізу біологічно-активних речовин та ЛЗ.
Ним особисто і за його участю розроблено понад 75 ЛЗ (глутаргін, рутес, кратал, диклоцин, фламін, алантон, ліквіритон, інгаліпт, феростат, ферамін-віта, флаванабол, фладекс, фітоліт, тіотриазолін, титріол та ін.).
Наукові досягнення відмічені європейською науковою громадськістю в офіційному виданні «The Europe 500, Leaders for Now Century»/The Millennium, Edition, 2001.
Під його керівництвом розроблено науково-технічну документацію та впроваджено у виробництво 126 препаратів-генериків.
Автор 503 наукових праць, 10 монографій, 74 патентів та 36 авторських свідоцтв. Підготував 13 докторів і 18 кандидатів наук.
Відзначений медалями «За доблестный труд» (1970 р.) та «За трудовую доблесть» (1981 р.). За розвиток вітчизняної фармацевтичної науки і виробництва лікарських засобів нагороджений орденами «За заслуги» III (1997 р.) і II ступеня (2002 р.),
«Святий Князь Володимир» (2001 р), «Святий Дмитро Солунський» IV ступеня (2002 р.). Має Почесні грамотами за заслуги перед українським народом та Українською Православною церквою. В.П. Георгієвський є одним з тих вчених, що мали та мають визнаний вплив на розвиток науки та промисловості в Україні. Підйом та розвиток української фармацевтичної промисловості значною мірою пов’язаний з реалізацією його наукової концепції.
Дружина, Олександра Іванівна, завжди щиро підтримувала Віктора Петровича у всіх починаннях. Син — Геннадій Вікторович — кандидат фармацевтичних наук, старший науковий співробітник, керівник групи із створення монографій на лікарські субстанції, керівник групи із екстемпоральних лікарських засобів
Державної Фармакопеї України. Співавтор оригінальних вітчизняних лікарських засобів «тіотриазолін» та «кардіотрил».
|
