|
Донцова
Катерина Михайлівна
Головний лікар Луганського обласного будинку дитини, лікар вищої категорії,
кандидат медичних наук, доцент
За громадянську мужність, вагомий особистий внесок у розвиток волонтерського руху, зміцнення обороноздатності й безпеки України нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2015). За значний особистий внесок у вирішення питань соціального захисту дітей, створення сприятливих умов для всебічного розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, формування в дітей високих духовних і моральних якостей, багаторічну сумлінну працю присвоєно почесне звання «Заслужений працівник охорони здоров’я України» (2008).
Служити іншим і робити добро — основне життєве покликання Катерини Михайлівни Донцової. Для неї завжди найголовніше — допомогти людям, а часом й урятувати їх. До дітей вона особливо прихильна, тому й дбає про їхнє здоров’я й добробут, захищає від жорстокого світу.
Народилася 30 вересня 1953 р. у м. Артемівську Перевальського району Луганської області. Вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа» здобула у Ворошиловградському медичному інституті, який закінчила в 1980 р.
Після закінчення інституту працювала завідувачем дитячого відділення пологового будинку № 3 м. Луганська. Проте через деякий час Катерина Михайлівна вирішила вдосконалити свої професійні навички й із 1985 до 1987 рр. навчалася в клінічній ординатурі на кафедрі неонатології Харківського інституту вдосконалення лікарів. Результатом наполегливого навчання й підвищення професійних умінь став захист кандидатської дисертації з питань лікування недоношених новонароджених дітей у 1991 р.
Катерина Михайлівна Донцова прагла поділитися здобутим досвідом із молодим поколінням, а тому у 1988–1992 рр. працювала викладачем неонатології в Луганському державному медичному університеті. Під час викладацької діяльності активно навчала лікарів-інтернів, підвищувала кваліфікацію лікарів-педіатрів області.
Колеги з великою повагою та захватом ставилися до неї, а багато студентів вдячні їй за допомогу у виборі життєвого шляху.
Із 1992 р. Катерина Михайлівна обіймала посаду головного педіатра Луганського обласного управління охорони здоров’я. Головним завданням, яке стояло перед нею, було забезпечення належних умов для захисту здоров’я дітей Луганської області. І вона із цим завданням впоралася, адже за 8 років роботи на цій посаді смертність малюків зменшилася вдвічі.
Допомагати дітям — ось її кредо й головний стимул. У 2001 р. К. М. Донцова очолила будівництво та реконструкцію Луганського обласного будинку дитини № 2 для дітей-сиріт із вадами розвитку, ВІЛ-інфікованих. Значну частину
|
часу під час роботи в будинку дитини Катерина Михайлівна присвячує вирішенню питання щодо всиновлення дітей, адже вважає, що кожна дитина заслуговує на родину. Для своїх підлеглих, колег, які працюють із нею пліч-о-пліч, вона є безсумнівним авторитетом, лідером, людиною, яка мотивує робити добро, захищати слабших. Катерина Михайлівна з великою любов’ю та увагою ставиться до дітей.
Не залишилася осторонь і тоді, як в Україні почалися складні часи. Коли бойові дії охопили значну частину Луганської області й багато працівників покинули будинок дитини, вона залишилася з дітьми.
Як могла, опікувалася своїми вихованцями в окупованому бандитами Луганську попри тяжкі умови. Адже часто зникали вода й світло, їжу доводилося готували в польових умовах.
Згодом озброєні сепаратисти намагалися вивезти дітей у Ростов-на-Дону, до іншої держави, а фактично викрасти, хоча й казали, що везуть у Крим у санаторій. Зрозумівши це лише на кордоні, Катерина Михайлівна не допустила цього, незважаючи на погрози бойовиків, підняла на ноги правозахисників, які збурили суспільство, 9 годин тривали переговори, поки питання не вирішили. Завдяки її рішучості й наполегливості 69 малюків евакуювали до Харкова, а не на територію чужої держави.
Під час цих подій Катерина Михайлівна проявила особистий героїзм, громадянську стійкість та просте людське милосердя.
Нині вихованців дитбудинку розмістили в Сєвєродонецьку. Тепер мрія директора Луганського обласного дитячого будинку, її колег та підопічних — щоб настав мир і можна було повернутися додому.
На сьогодні К. М. Донцова працює в Луганському обласному будинку дитини в м. Сєвєродонецьку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із міст та районів Луганської області, які перебувають на підконтрольній території України.
У 2017 р. єдина з Луганщини була номінована до двадцятки найкращих лікарів України.
У Катерини Михайлівни дружна родина, її донька та син теж стали лікарями. А четверо онуків звуть її тепло — «Наша Катя», та обожнюють її.
Понад усе Катерина Михайлівна любить вислів матері Терези, котрий повністю характеризує її життєвий шлях: «Добро, яке ви зробили сьогодні, люди забудуть завтра — усе одно творіть добро».
|
