Стрепко Любомир Володимирович  Голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, адвокат Львівської обласної колегії адвокатів
Любомир Володимирович — досвідчений адвокат, котрий багато років займається юридичною справою та має значні досягнення в цій сфері. Нині як авторитетний фахівець та голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області дає путівку в життя майбутнім адвокатам. Народився в с. Скелівка Старосамбірського району Львівської області. Батько працював на залізниці, був учасником Німецько-радянської війни. По лінії матері в роду були льотчики, учителі, банкіри. Тому в родині культивувалися цінності освіти й знань. Хлопець у школі мав нахил до гуманітарних наук, що й вплинуло на подальший вибір професії. Після школи закінчив Львівське технічне училище № 2, три роки відслужив у збройних силах. Демобілізувавшись, вступив на юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, успішно подолавши всі етапи відбору. Добре вчився, відвідував практичні заняття заступника арбітра Державного арбітражу Львівської області, за рекомендацією якої й отримав першу роботу, яку за тодішніми вимогами потрібно було поєднувати з навчанням. |
Ще до закінчення університету Любомир Володимирович у 1972 р. розпочав трудову діяльність юрисконсультом Львівського міського молочного заводу. Ця робота стала великим стартом у професії, адже саме тут мав першу практику й здобув безцінний досвід.
У 1974 р. повернувся працювати на Львівський завод радіоелектронної апаратури, де до того працював певний час. До 1981 р. пройшов шлях від юрисконсульта, старшого юрисконсульта до начальника юридичного бюро, на Любомирові Володимировичу була велика відповідальність за велике підприємство.
Далі Любомир Володимирович перейшов на роботу до Львівського виробничого об’єднання «Кінескоп» — третього за потужністю підприємства Львівської області. Воно виробляло кінескопи для київських «Сиротичів», львівських «Електронів», а також дніпропетровських і харківських телевізорів. Там працював до 1984 р., а потім став адвокатом Львівської обласної колегії адвокатів та розпочав практику. З 2012 р. — голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області.
Юрист активно долучався до громадського життя. Був учасником Світового конгресу українських юристів, усіх його з’їздів. З 1978 р. із відомими політичними діячами створював Спілку адвокатів України та очолював її Львівське відділення. Тоді підтримували міжнародні зв’язки з адвокатами Канади, США, Польщі — закладали фундамент для майбутнього. Це дало поштовх іншим адвокатам розвиватися та займатися іншими громадськими організаціями.
Сини Любомира Володимировича продовжують його справу й теж займаються юриспруденцією. Старший син — Володимир закінчив юридичний факультет, аспірантуру й став доцентом. Нині викладає й передає досвід, як і батько, прийдешньому поколінню фахівців-юристів.
Молодший син Назар, здобувши юридичний фах, працював юрисконсультом Львівського радіозаводу, помічником голови Львівського обласного СОРУ, а після цього обійняв посаду судді Личаківського районного суду м. Львова. Сини адвоката обрали відмінні напрями, а проте цінують поради батька — найголовнішого наставника в житті, чиє кредо: «Професіоналізм, чесність, порядність».
У всьому підтримує Любомира Володимировича дружина Марія, котра працює на кафедрі екології Національного університету «Львівська політехніка». Родина тішиться двома онучками від молодшого сина — Анною та Меланією.
Найбільше захоплення адвоката — подорожі. Уся родина захоплюється катанням на гірських лижах.
|
||||||
