Петруненко Віктор Григорович  Адвокат
Віктор Григорович Петруненко належить до числа найавторитетніших українських адвокатів, що підтверджено його багаторічною юридичною практикою і перемогами його підзахисних у резонансних судових процесах. У адвокатській діяльності завжди дотримується принципів чесності та порядності, фахівець високого класу й гідний громадянин держави. Народився 22 жовтня 1957 р. у м. Житомирі та ріс у м. Коростені — славетному краї, батьківщині Малуші, матері Великого князя Київського Володимира Святославича. У 1982 р. закінчив юридичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Правознавство» зі спеціалізацією «Прокурорська та судово-слідча діяльність». Після закінчення університету працював слідчим прокуратури Ленінського району м. Києва, де за два роки успішно розслідував ряд складних справ — викрив розкрадачів та хабарників із сфери науки, притягнув до відповідальності за службові злочини групу працівників міліції на чолі із старшими офіцерами, а також розкрив 2 вбивства минулих років, слідчим шляхом виявивши місця приховування жертв. Згодом працював у прокуратурі м. Києва, де здійснював нагляд за додержанням законності працівниками органів МВС. У 1989–1990 рр. під час масових рухів демократизації в Україні як прокурор приймав участь у розслідуванні кримінальних справ, що порушувались за фактами народних протестів. Саме тоді, коли підготовлені ним процесуальні документи не засвідчили порушень закону з боку протестувальників, і це не було сприйнято |
його колегами як належний процесуальний результат, що не вмонтовувався у сконструйовану модель справи, зрозумів, що не зможе надалі працювати в органах.
Відтак, у травні 1991 р. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і з того часу безперервно займається адвокатською практикою.
Відомий громадськості завдяки багатьом успішно проведеним процесам державних і політичних діячів України, які широко висвітлювалися загальнодержавними ЗМІ. Серед фахівців права знаний як юрист, який спеціалізується на захисті осіб в особливо складних кримінальних справах. Його першими справами як адвоката стали процес Степана Хмари, у якій Віктор Петруненко у липні—серпні 1991 р. захищав одного з однодумців С.І. Хмари, а також справи УНА-УНСО та Петра Хмарука. Найяскравішими справами у своїй адвокатській практиці вважає не тільки ті, що набули широкого розголосу через політичну складову та відомість його підзахисних, а головним чином ті, в яких йому вдалося продемонструвати високу професійну майстерність. Одна з таких справ — коли в телефонному режимі, протягом 5?хвилин сформулював позицію захисту, за якою справа у сфері економіки була закрита у зв’язку з відсутністю складу злочину (а перед цим найкращі адвокати Києва того часу (1993 р.) передрікали клієнту засудження та позбавлення волі строком від 7 до 10 років).
Крім діяльності як професійний адвокат Віктор Петруненко практикує своєрідне правозахисне волонтерство — за свій рахунок особисто захищає добропорядних громадян від посягань правопорушників, які з використанням корупційних механізмів намагаються реалізувати свої протизаконні наміри. Такий підхід став справою честі — адвокату інколи доводиться не просто захищати і відстоювати законні права та інтереси, а буквально воювати за людей із цілою «зграєю» корупціонерів.
У родині Віктора Петруненка правником був батько, Григорій Олександрович, який у 1955–1963 рр. обіймав різні посади у прокуратурі м.?Коростеня. Син Олег також закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Правознавство», але вирішив не пов’язувати професійне життя з юриспруденцією.
Для Віктора Григоровича, який переконаний, що закони потрібно не просто знати, а слід відчувати і розуміти, авторитети серед українських юристів — його вчителі — професори Ю.Г. Матвєєв, Д.В. Боброва, С.Д. Шапченко, чиї імена є окрасою вітчизняної правової науки. Серед практиків шанує прокурорів-слідчих, з якими мав честь працювати — В.В. Шевченка, С.М. Винокурова, О.В. Баганця, В.М. Шокіна, М.С. Обихода.
Своє професійне кредо сформулював, поєднавши мудрість відомих латинських афоризмів «Iustitiae Fundamentum in rei publicae» («Правосуддя — основа держави») та «Margaritas ante porcos» («Не розсипайте перли перед свинями»).
|
||||||
