Євдокимов Валерій Олександрович  Президент Всесвітнього юридичного альянсу, президент Світового конгресу українських юристів, віце-президент Всесвітньої організації держав безпеки та миру, почесний голова Союзу юристів України, Генеральний канцлер Брюссельського Вільного Університету науки, технологій та підприємницької діяльності, народний депутат України II, IV скликань, заслужений юрист України, державний службовець І рангу, кандидат юридичних наук, професор, доктор філософії, доктор міжнародного права
Народився 15 липня 1941 р. Після закінчення середньої школи почав трудову діяльність бетонником, а потім електриком на підприємствах м. Харкова. Вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» отримав у Харківському юридичному інституті, де навчався у 1960–1964 рр. Понад 30?років життя Валерій Євдокимов, працюючи в органах прокуратури на слідчій і прокурорській роботі, присвятив утвердженню справедливості, зміцненню законності та боротьбі із злочинністю. Кілька років очолював юридичні підрозділи на підприємствах народного господарства.
У 1994 р. В.О. Євдокимов обирається до Верховної Ради України ІІ скликання, де працює на посаді заступника голови Комісії (з 1996 р. — Комітету) з питань законності і правопорядку. У 2002 р. він знову обирається народним депутатом України і обіймає посаду секретаря Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.
Указом Президента України 1998 р. Валерій Олександрович призначений членом Вищої ради юстиції України, а на першому засіданні Ради його одноголосно обирають першим головою нового конституційного органу, який відповідає за формування високопрофесійного суддівського корпусу в державі. Відповідно до чинного законодавства, 2001 р. В.О. Євдокимов передав свої повноваження наступному голові, залишившись, водночас, членом Вищої ради юстиції до 2004 р.
Обіймаючи високі державні посади, В.О. Євдокимов проводить активну громадську діяльність. Він є одним з ініціаторів створення і розбудови юридичних громадських організацій в Україні. У 1989 р. колеги обирають його президентом Одеської асоціації юристів — першої громадської організації юристів у колишньому СРСР. У 1994 р. він обраний першим заступником, з 1995 по 2016 рр. — незмінний голова Спілки юристів України (нині — Союз юристів України), а з 2016 р. — почесний голова Союзу юристів України.
У Союзі юристів України В.О. Євдокимов співпрацював з відповідними комісіями у розробці законопроектів, здійснював їхню громадську експертизу та вивчав ефективність дій правових актів. Зокрема ним зроблено вагомий особистий внесок у підготовку проекту Конституції України, законів України «Про об’єднання громадян», «Про інтелектуальну власність», а також проектів документів з економічних проблем, судово-правової реформи та боротьби із злочинністю. Завдяки активній позиції Союзу Верховна Рада України призупинила з 1 липня 1995 р. дію Закону України «Про запобіжне затримання особи». Наполегливі та послідовні дії Валерія Олександровича при вирішенні цієї важливої проблеми захисту прав людини отримали високу оцінку української та світової громадськості.
Громадська діяльність Валерія Олександровича не обмежувалася головуванням у Спілці юристів України. У 1997 р. очолювана ним представницька делегація Спілки взяла участь у роботі XVIII конференції Всесвітньої асоціації юристів (м. Доха, Катар). Вперше з часу заснування цієї організації в ній були представлені українські юристи.
|
А вже через рік Рада директорів Всесвітньої асоціації юристів одноголосно обрала його президентом ВАЮ в країнах СНД.
На ХІХ конференції ВАЮ (Будапешт — Відень) у 1999 р. Валерія Євдокимова обрано другим віце-президентом ВАЮ. Вперше з часу утворення цієї найвпливовішої міжнародної організації (1963) до складу керівного органу увійшов представник України. У 2001 р. на ХХ конференції ВАЮ (м. Дублін, Ірландія) В.О. Євдокимова обрано першим віце-президентом, а 2003 р. — президентом Всесвітньої асоціації юристів, що об’єднує правників 140 країн світу.
Водночас, Валерій Олександрович Євдокимов упродовж багатьох років активно працював у Координаційному комітеті з боротьби з організованою злочинністю і корупцією та в Координаційній раді з питань судово-правової реформи при Президентові України.
У 1996–1998 рр. він обирався віце-президентом Українського союзу промисловців і підприємців. З 1997 р. очолює Міжнародний благодійний фонд юристів України. На ІV зборах (м. Львів, 1998) його обрано президентом Світового конгресу українських юристів (СКУЮ). У 2002 р. VІ збори СКУЮ обрали його своїм президентом втретє. З 2004 р. він очолює Всеукраїнську юридичну раду. У 2016 р. на чергових VIII зборах СКУЮ В.О. Євдокимова вчетверте обрано президентом цієї впливової міжнародної організації.
Міжнародний парламент безпеки і миру у 2005 р. затвердив В.О. Євдокимова членом Сенату Вищої палати парламенту, повноважним міністром і генеральним прокурором Верховного суду парламенту. У 2005 р. сенатора В.О. Євдокимова призначено діючим членом Європейської конференції судового порядку (Європейська магістратура). Він є також засновником і великим магістром Міжнародного лицарського ордену Справедливості.
В.О. Євдокимов є активним учасником міжнародних і вітчизняних конференцій і семінарів з проблемних питань державотворення та законодавства. У його активі десятки виступів із доповідями, зокрема з питань оподаткування, земельної реформи, регулювання діяльності митних органів і банків, інвестиційної діяльності, боротьби з організованою злочинністю та корупцією, захисту прав людини тощо.
Валерій Олександрович займається науковою та педагогічною діяльністю: кандидат юридичних наук (1997), академік Академії економічних наук України, академік Російської академії природничих наук, академік Міжнародної академії фундаментальних основ буття, професор юридичного факультету Академії державної податкової служби України (з 2003?р.), а також професор, член ученої ради Національної академії прокуратури України. Автор багатьох наукових робіт і статей.
Копітку працю Валерія Євдокимова високо оцінено не тільки в Україні, а й за кордоном: почесними грамотами Кабінету Міністрів України (2003), Верховної Ради України (2006); почесними відзнаками Верховного Суду України «За вірність закону» (2003), Конституційного Суду України (2006), Вищого арбітражного суду України І ступеня (2001), Вищого господарського суду України (2006, 2007), Вищого адміністративного суду (2008), Міністерства внутрішніх справ України (2008), Державної податкової адміністрації України (2003); відзнаками Міністерства юстиції України «За заслуги» (2000), Вищої ради юстиції України (2001), Головного управління державної служби України «За сумлінну працю» (2000), Міністерства внутрішніх справ України «За розвиток науки, техніки та освіти», медаллю МВС України «За сприяння органам МВС України» (2001), нагрудним знаком МВС України І ступеня (2002), відзнакою МВС України «Закон і честь» (2003); «Почесний працівник Державної податкової служби України» (1999), «Почесний працівник прокуратури України» (2000); «Народний посол України» (2001); лауреат загальнонаціональної програми «Людина року» у номінації «Юрист року», переможець загальноукраїнського конкурсу «Юрист року – 2002». Нагороджений медаллю Спілки адвокатів України «За заслуги у розвитку адвокатури» (2000); відзнаками Міжнародної кадрової академії «За ефективне управління» (2002), почесним знаком Комітету сприяння правоохоронним органам України (2003); Вищим орденом юстиції Всесвітньої асоціації юристів, Відзнакою Міжнародного рицарського ордену Справедливості — Орденом Справедливості І ступеня; Вищим орденом Президента Республіки Сербської (2010); «Орденом честі» Міжнародної поліцейської корпорації громадської безпеки (2011); орденами Преподобних Антонія і Феодосія Печерських, «Різдво Христове» І ступеня, «Андрія Первозванного» І ступеня; орденами Станіслава І ступеня, Святої Королеви Анни, Хрестом Пошани «Князь Святослав», медаллю «За розвиток Асоціації юристів В’єтнаму».
|
||||||
