СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Процевський
Олександр Іванович

Завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

Член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, академік Міжнародної кадрової академії.
Напрям наукової діяльності Олександра Івановича Процевського — гармонізація трудового законодавства за європейськими стандартами. Викладацький стаж досвідченого педагога майже 60 років. Народився 28 березня 1929 р. у с. Мальцівка Корочанського району Курської області (РФ). Служив юнгою на мінному тральщику Чорноморського військового флоту, котрий знешкоджував міни в Чорному морі — за це потім отримав статус учасника бойових дій. У 1956 р. закінчив Харківський юридичний інститут імені Л.М. Кагановича (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). Упродовж 1956–1958 рр. працював помічником прокурора м. Севастополь. З 1959 по 1987 рр. діяльність Олесандра Процевського пов’язана із Харківським юридичним інститутом, де пройшов шлях від аспіранта до професора. З 1964 р. — доцент кафедри трудового, колгоспного та земельного

права, 1968 р. — завідувач кафедри трудового права, а з 1973 р. — професор кафедри. Згодом обіймав посади завідувача кафедри, проректора з навчальної роботи. У 1961 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Робочий день та робочий час за радянським трудовим правом», у 1972 р. — докторську «Метод правового регулювання трудових відносин». З 1991 р. Олександр Іванович працює в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди: професор, декан юридичного факультету, нині — завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права. Лекції О.І. Процевського перетворюються не просто на передачу знань від викладача до студента, а на уроки життя. Коло наукових інтересів професора О.І. Процевського: методологія трудового права України, об’єк­тивні закономірності імплементації норм Європейського Союзу у національне законодавство Украї­ни. У науковому доробку — 280 праць. З них 9 монографій, 2 підручники, 15 навчальних посібників, а також 2 коментарі до Кодексу законів про працю України. Основні праці: «Гуманізм норм трудового права» (1982), «Шляхи забезпечення балансу інтере­сів сторін трудового договору» (2006), «Трудове право. Методичні рекомендації за вимогами кредитно-модульної системи навчання» (2007), «Чи є підстави для перегляду системи права України?» (2009), «Методологічні засади трудового права» (2014). Підготував понад 40 кандидатів юридичних наук та 8 докторів наук. Він є членом редколегії низки науково-популярних видань. Заслужений діяч науки України (1980), нагороджений 6 державними медалями, 2 нагородами МОН України: «За наукові досягнення» та «Петро Могила», грамотами Харківської облдержадміністрації.