СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Лізунов
Георгій В’ячеславович

Завідувач лабораторії супутникових дослід­жень ближнього космосу Інституту космічних досліджень (ІКД) НАН України та Національного космічного агентства (НКА) України

Кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Народився 1958 р. у м. Єлець (РФ) у родині інженерів, майстрів спорту СРСР з туризму. Батько В’ячеслав Олексійович — походив з родини лікарів, канд. тех. н., працював у НАНУ, оборонних підприємствах. Його мати Ольга Іванівна Трубіцина (бабуся Георгія) — заслужений лікар РФ. Мати Георгія Тамара Павлівна Міщенко — завідувач відділом автоматизації заводу ім. Петровського (Київ). Її батьки: мати Ніна Георгіївна з батьком Георгієм Микитовичем Шевченком (прадідом Г.В. Лізунова) були вчителями математики й фізики; її чоловік Павло Пет­рович Міщенко (дід Г.В. Лізунова) був головним маркшейдером тресту «Нікополь-Марганець». Його рідний брат Григорій Петрович Міщенко відомий партизанською діяльністю у з’єднанні Ковпака в Житомирській обл., викладав історію в Київському держуніверситеті (КДУ) ім. Т. Шевченка. Георгій закінчив школу №102 у Києві (1965–1975). Поглиблено вивчав математику, фізику у Республікан­ській заочній фіз.-мат. школі (РЗФМШ) при

КДУ ім. Т. Шевченка, де зустрів майбутню дружину Олену Ключко; побрались після поїздки до Кавказьких гір (1980). З романтичної юності він захопився космосом. Закінчив із відзнакою радіофізичний ф-т КДУ ім. Т. Шевченка (1975–1980). Після армії вступив до аспірантури фізичного ф-ту КДУ (керівник — д. фіз.-мат. н., проф. М.Я. Коцаренко). Захистив кандидатську дисертацію «Динаміка та взаємодія з іоносферною плазмою штучно інжектованого електронного пучка». Брав участь в іоносферному супутниковому проекті СРСР — АПЕКС (1991). З того часу досліджує хвильові процеси в іоносфері й верхній атмосфері Землі; обробляє, інтерпретує дані космічних експериментів, розробляє супутникові проекти дослід­жень ближнього космосу. Працював на кафедрах теоретичної фізики, астрономії; пройшов шлях від інженера до старшого наукового співробітника (1982–2007). З 2007 р. — завідувач лабораторії ІКД НАНУ та НКАУ. Учасник підготовки космічного проекту України «Попередження» (не реалізований) й експерименту «Варіант» на супутнику «Січ 1М» (2004). Є науковим керівником експерименту «Потенціал» на супутнику «Січ 2» (2012) міжнародного проекту «Іоносат-Мікро», що реалізується на супутнику «Мікросат-М» (планований запуск у 2018 р.). Член вченої ради ІКД НАНУ та НКАУ, керівник секції щорічної Української конференції з космічних досліджень. Автор міжнародних дослідницьких проектів, у тому числі за грантами INTAS, STCU. Працював у країнах Євросоюзу, Японії. Член авторського колективу й керівник групи від України в науково-дослідній програмі «POPDAT — Problem oriented processing and database creation for ionosphere exploration» (2011–2013). Член польського товариства застосувань електромагнетизму, Європейського геофізичного товариства EGU. Автор понад 90 наукових статей, співавтор збірки задач з фізики плазми (з О. Черемних). Читає лекції на фізичному, радіофізичному ф-тах КНУ ім. Т. Шевченка, в ІКД НАНУ та НКАУ. Автор спецкурсів з гідродинаміки, електродинаміки, фізики ближнього космосу. Веде науковий семінар лабораторії. Науковий керівник 10 студентів дипломників, 4 аспірантів. Дружина Олена Ключко (НУЕД, т. 5, с. 201) канд. біол. н. (біофізика), інженер-програміст, перекладач; доцент НАУ. Донька Аліна закінчила ф-т кібернетики КНУ ім. Т. Шевченка, програмістка вищої кваліфікації, керівник проектами.