СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Богаченко
Олексій Георгійович

Головний науковий співробітник Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України

Доктор технічних наук, професор.
Основні наукові і технологічні вишукування Олексія Георгійовича. Богаченка присвячено проблемам отримання і переділу великотонажних (до 40 т) листових злитків високоміцних легованих сталей методом електрошлакового переплаву (ЕШП) для виробництва широкоформатного товстолистового прокату, що використовується в суднобудівній, енергетичній та інших галузях промисловості не тільки в Україні. Отримані результати досліджень вченого успішно впроваджені у виробництво і суттєво вплинули на подальший розвиток найважливіших напрямів вітчизняного і світового ЕШП. Народився 21 квітня 1940 р. на руднику Джеломбет у Казахстані. У 1963 р. закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації. Трудовий шлях почав у цьому ж виші інженером лабораторії кафедри аеромеханіки та динаміки польоту. З 1965 р. працює в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України. У 1971 р. захистив кандидатську, а у 1984 — докторську дисертації. У 1978 р. призначений завідувачем галузевого відділу АН УРСР і Мінсудпрому СРСР. У 1987 р. очолив відділ фізико-

металургійних проблем електрошлакових технологій. У 2000 р. під керівництвом Олексія Богаченка розроблено ряд економнолегованих сталей для литих корпусів бурового інструменту. З 2014 р. керує роботами з досліджень і створення композитних графітованих електродів для дугових сталеплавильних печей постійного струму. Автор і співавтор понад 400 наукових праць, монографій, патентів на винаходи. Керував і брав безпосередню участь у роботах з впровадження різного обладнання по ЕШП на металургійних підприємствах України, Швеції, Японії, Франції, США та інших країн. Представляв розробки Інституту на міжнародних симпозіумах, конференціях та ділових зустрічах. Наукові розробки, виконані О.Г. Бога­ченком, широко застосовуються у промисловості, сприяють становленню військово-промислового потенціалу України. Діяльність вченого отримала високу державну оцінку. Він є кавалером ордена Трудового Червоного Прапора (1987), лауреатом Державних премій в галузі науки і техніки УРСР (1977) та СРСР (1984), Премії Ради Міністрів СРСР (1987) і премії імені А.Ф. Трегубенка (2010). Має двох доньок. Олексій Георгійович постійно займається спортом, майстер спорту з важкої атлетики.