|
Янчук
Олесь Спиридонович
Генеральний директор Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка, кінорежисер, продюсер
За значний особистий внесок у розвиток національного кіномистецтва, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну плідну працю присвоєно почесні звання «Заслужений діяч мистецтв України» (1998), «Народний артист України» (2008).Відомий український режисер Олесь Янчук — постановник історичних фільмів. Одержимий кіно, втілює сміливі проекти. Майже всі роботи присвячені постатям і темам, які замовчувались кілька десятиліть.
Народився 29 вересня 1956 р. у Фастові Київської області в родині вчителів. У 1984 р. закінчив кінорежисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, дипломною роботою став фільм «Випадок у ресторані» за оповіданням В. Шукшина. Творчу діяльність розпочав асистентом режисера на кіностудії імені Олександра Довженка. У 1989?р. — постановник фільму «В далеку путь», який мав схвальні відгуки критики та отримав диплом Московського міжнародного кінофестивалю. Переломним та визначним етапом у
|
діяльності Олеся Янчука є фільм «Голод 33», робота над яким розпочалася в період перебудови, коли з’явилися публікації про сталінські репресії та навмисне організований голод в Україні.
Велике враження на Олеся Спиридоновича справила повість «Жовтий Князь» письменника Василя Барки, з яким пізніше зустрівся. Картину принципово знімали за народні гроші, відгукнулися не тільки жителі України, але й співвітчизники з США, Канади. «Голод 33» показали на телеканалі «УТ 1» 30 листопада 1991 р. напередодні Всеукраїнського референдуму, що значно підняв відсоток голосів за незалежність України. Фільм отримав Гран-прі на Першому всеукраїнському кінофестивалі (1991). Кілька разів його показувало польське й австралійське телебачення. У 1992–1998 рр. демонструвався на багатьох міжнародних кінофестивалях Північної Америки та Європи. У 2009 р. відзначений першим призом імені Анрі Лангуа (європейська номінація) Міжнародного кінофестивалю кінематографічного спадку у Парижі (Франція). Здобуток українського режисера Олеся Янчука оцінений журналістами провідних газет The New York Times, Time Magazine, New York Post.
Подальші проекти Олеся Янчука також історичні: «Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені» (1995) про останній рік життя Степана Бандери; «Нескорений» (2000) — про життєвий шлях Романа Шухевича; «Залізна сотня» (2004), присвячений бійцям УПА; «Владика Андрей» (2008) — зріз життя митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. У роботі новий фільм — «Таємний щоденник Симона Петлюри».
У березні 2014 р. призначений генеральним директором Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка. Кіностудія, де працював 32 роки, за цей час стала другим рідний домом. Мета Олеся Спиридоновича — відродити славні традиції, започатковані видатним режисером О. П. Довженком, знімати та втілювати у виробництво суто українські проекти. «У моєму розумінні, націоналіст — це людина, яка любить свою країну, культуру, історію, традиції», — впевнений О. С. Янчук. За його переконанням, слід ухвалити окрему програму з відродження Національної кіностудії. На сьогодні, зокрема, відновлено бутафорський цех, працює дільниця з реставрації костюмів, яких на кіностудії понад 100 тис.
Майже всі фільми режисера-постановника здобули нагороди на міжнародних конкурсах. Олесь Янчук відзначений золотою медаллю Академії мистецтв України.
Підтримку та взаєморозуміння завжди знаходить у сім’ї — з дружиною Раїсою та донькою Вікторією.
|
