СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ




Палій Віктор Миколайович

Палій

Віктор Миколайович

Голова Всеукраїнського союзу громадських об’єднань учасників бойових дій, ветеранів військової служби та правоохоронних органів «Всеукраїнський Союз», начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (2000–2003), генерал-полковник

За особисті заслуги у підтриманні високої бойової готовності військ, бездоганну багаторічну службу нагороджений відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (1996).
Віктор Миколайович Палій пройшов яскравий військовий шлях — 28 років бездоганної служби у Збройних Силах СРСР та незалежній Україні. Виявив високі професійні командирські та штабні якості, стійкість у напружених ситуаціях. Народився 12 травня 1949 р. у с. Недайвода Криворізького району Дніпропетровської області в сім’ї коваля та вчительки. Закінчив з відзнакою Київське вище загальновійськове двічі Червонопрапорне училище ім. М. В. Фрунзе (1970), Військову академію імені М. В. Фрунзе (1979), Військову академію Генерального штабу ЗС СРСР (1988). Службу розпочав у 1970 р. на посадах командира взводу та командира роти курсантів рідного училища. У 1975–1976 рр. — командир мотострілецького батальйону 146-го мотострілецького полку 47-ї мотострілецької дивізії Київського військового округу. З 1979 по 1984 рр. — начальник штабу 333-го мотострілецького

полку та командир 265-го гвардійського мотострілецького полку 48-ї мотострілецької дивізії. Протягом року полк, який раніше займав останнє місце серед мотострілецьких частин, визнаний найкращим, отримав прапор Військової Ради Центральної групи військ (ЦГВ), а командир полку В. Палій — орден Червоної Зірки. Упродовж 1984–1986 рр. — начальник штабу – перший заступник командира 18-ї гвардійської мотострілецької дивізії (ЦГВ) та 111-ї мотострілецької дивізії (ЛенВО). У 1988–1989 рр. В. М. Палій командував 266-ю мотострілецькою дивізією 35-ї загальновійськової армії, а у 1989–1992 рр. — 33-ю мотострілецькою дивізією 51-ї загальновійськової армії Далекосхідного військового округу, отримав орден «За службу Вітчизні в ЗС СРСР». З 1992 р. — командир 32-го армійського корпусу ЗС України, старший військовий начальник АР Крим. З 1993 р. — начальник штабу – перший заступник командувача військ Прикарпатського військового округу. З 1999 р. — начальник Національної академії обо­рони України. Під його керівництвом створені нові факультети — авіаційний, гуманітарний та тех­нічний, модернізовані навчальні програми, вдвічі збільшена територія та матеріальна база. Протягом 2000–2003 рр. — начальник Головного управління розвідки МОУ. За цей час розроб­лений та прийнятий Закон України «Про розвіду­вальні органи України», розроблена та уточнена організаційно-штатна структура ГУР МОУ, визна­чено нові завдання розвідки з урахуванням анти­терористичних заходів, оновлена нормативно-правова база. Нового змісту набула взаємодія зі спеціальними службами іноземних держав, сформовано департамент логістики. Віктор Палій сприяв створенню у 2002 р. Об’єднання ветеранів розвідки України, яке надає допомогу звільненим у запас співробітникам спецслужб та членам їх сімей. Після завершення військової служби В. М. Палій активно долучився до громадсько-політичної діяльності: голова Всеукраїнського Союзу громадських об’єднань учасників бойових дій, ветеранів військової служби та правоохоронних органів «Всеукраїнський Союз» (з 2004 р.), голова партії «Громадянська солідарність» (з 2005 р.); співголова громадської ради при Державній службі з питань інвалідів та ветеранів України (з 2011 р.), співголова громадської спілки «Платформа Громадянської Солідарності — Мир та Народовладдя» (з 2015 р.); голова громадських рад при МОУ (з 2015 р.), Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (з 2015 р.), голова ради громадської спілки «Координаційна рада ветеранських громадських об’єднань України» та ін. Має дружину Ольгу та сина Андрія. Улюблений вислів: «Ніхто, крім нас, не захистить наші інтереси».