СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

Будь-яку справу доводити до кінця – результат енергії, наполегливості Юрія Мусійовича Кіпермана. Поважає людей із стійкою життєвою позицією та сильним характером. Вважає, на таких можна покладатись. Завдяки спільній праці втілив чимало проектів і задумів у різних сферах національної економіки. Народився 19 серпня 1946 р. у м. Дніпропет­ровськ. Корінний дніпропетровець. Батько був кадровим офіцером. Сім’я жила у Москві, на Уралі, а після скорочення Збройних сил на початку 60-х років облаштувалися в рідному місті. З дитинства Юрій Кіперман мав хист до музики – закінчив школу по класу кларнета. У 15 років почав працювати учнем автослюсаря, продовжуючи навчатися у вечірній школі. Професійно займався вільною боротьбою, у 18 років став майстром спорту.

Брав участь у міжнародних змаганнях із боротьби. Отримавши травму, спорт не кинув, спробував себе у важкій атлетиці. Через півроку тренувань виконав норму майстра. Три роки відслужив у Армії. Потім вступив на вечірнє відділення ливарного факультету Дніпропетровського металургійного інституту, здобув спеціальність інженера-ливарника. Навчання в інституті, згадує Юрій Мусійович, мало велике значення, оскільки здобув ґрунтовні знання з вищої математики, хімії, інших технічних дисциплін. Досі підтримує дружні і ділові зв’язки з видатними випускниками вишу. Навчаючись в інституті, брав участь у спортивних змаганнях. Став чемпіоном Збройних сил СРСР, членом збірної команди СРСР з важкої атлетики, чемпіоном СРСР та чемпіоном України. Тренував молодих важкоатлетів. Згодом Юрія Михайловича запросили працювати старшим тренером збірної України з важкої атлетики всесоюзного товариства «Трудові резерви». Підготував 12 майстрів спорту і 1 майстра спорту міжнародного класу. «Заняття спортом – школа, яка вчить не боятися труднощів, сподіватися на свої сили, – переконаний Юрій Мусійович. – Задача спортсмена – перемогти. У житті для перемоги потрібно те ж саме. Справжній спорт накачує не тільки м’язи, але й розвиває мислення: щоб перемогти сильного противника, потрібно навчитися бачити його слабкі місця». Обіймав посаду заступника голови обласної ради товариства «Трудові резерви», 17 років зай­мався адміністративно-спортивною роботою. У товаристві тренували чимало дітей з неблагополучних сімей, яких Юрій Кіперман забрав з вулиці, зробив з них майстрів спорту, чемпіонів. В цей час ініціював та впровадив самофінансування спортивних установ, після чого досвід перейняли спортивні товариства у всій Україні. Організував будівництво спорткомплексу «Трудові резерви» та інших спортивних установ області. Одночасно брав участь у підготовці радянської збірної важкоатлетів до Олімпійських ігор 1980 р., у яких перемогу у надважкій ваговій категорії здобув вихованець дніпропетровського спортивного товариства «Авангард» Султан Рахманов. Наприкінці 80-х років під егідою Дніпропетровського міськвиконкому створив громадську організацію, де налагодили виробництво спортивного інвентарю для шкіл, професійних технічних училищ, технікумів і вищих навчальних закладів. Це були перші в країні тренажери і штанги, які випускались на металургійних та машино-будівельних заводах, що тоді простоювали і з радістю виконували замовлення. На зароблені кошти вдалося підняти баскетбольну команду, команди з регбі та спортивних єдиноборств. Багато виробничих питань доводилося вирішувати по телефону, у тому числі із зарубіжними партнерами, однак телефонний зв’язок часто підводив. Саме в той час Міністерство зв’язку України почало переговори з голландською фірмою «Люсент Технолоджіс» про поставку нової цифрової телефонної станції. Коли мали здавати першу станцію, економічна ситуація в Україні погіршилася, грошей на розрахунки не знайшлося. Проте Юрій Мусійович втілив свій

задум. Восени 1994 р. створив першу в Україні приватну телефонну компанію «Оптима-сервіс зв’язок», яка впровадила інноваційну на той час технологію цифрової телефонії, з часом зайняла позицію найбільшого недержавного телекомунікаційного оператора. Поїхав до США, домовився про інвестиції. Спочатку американці побоялися мати справу з Україною. Довелося доводити вигідність проекту – у Дніпропетровську черга на встановлення телефону сягала 170 тис. осіб. Переконав чиновників у перспективах, домігся оформлення ліцензії та інших документацій, адже закону про зв’язку ще не було. Компанія «ОПТІМА-ТЕЛЕКОМ» – найбільший оператор фіксованого зв’язку в Україні, першою в державі реалізувала комерційний проект цифрових станцій із застосуванням оптико-волоконних телекомунікаційних мереж та була одним із перших інтернет-провайдерів в Україні.

На сьогодні Юрій Мусійович активно займається проектами у галузі енергетики та енерго­збереження. Проведені дослідження українських науковців із розробки плазмової технології спалювання твердого палива для теплових енергетичних станцій (ТЕС), яка дає більшу енергію від згорання, економить величезну кількість ресурсів. Розроблені плазмові реактори, що встановлені на низці ТЕС в Україні, а також Болгарії та Польщі. Проводиться робота щодо переведення всіх ТЕС України на дану технологію, що надасть змогу скоротити бюджетні витрати на закупівлю вугілля для ТЕС, і зекономити на купівлі газу (до 2 млрд дол.), а також покращити як економіку держави, так і екологію. Цей винахід встановлено на Дніпропетровській ТЕС, де пройшло успішне випробування. В рамках роботи Комісії з прав людини велику енергію спрямовує на вирішення нагальних питань зони проведення АТО, біженців, опіки дітей із притулків у зоні АТО. На сьогодні вже вдалося вивезти 46 дітей з дитячих будинків у зоні АТО. Сім’ям, які залишилися в зоні АТО, переселенцям та біженцям надається необхідна гуманітарна допомога. Організація продовжує активно займатися благодійністю. Координується робота 2500 волонтерів, які надають необхідну допомогу у зоні АТО. Окрема робота проводиться із вирішенням проблеми Чорнобильської зони. Юрій Мусійович реалізував себе як благодійник: за його ініціативи щорічно встановлювалося 1000–1200 безкоштовних телефонів інвалідам, ветеранам, дитячим установам і лікарням. Президент благодійного фонду «Стимул», мета якого – сприяння розвитку техніки і нових технологій; реалізація сучасних науково-освітніх програм; надання організаторської, матеріально-технічної, фінансової та іншої допомоги вченим, викладачам, студентам; відродження кращих традицій освіти (за підтримки американського мільярдера Джорджа Сороса). Член опікунської ради Дніпропетровської єврейської общини. Стояв біля витоків створення перших єврейських організацій у місті, велику увагу приділяючи розвитку фізичної культури і спорту. Ю. М. Кіперман відзначений за високі спортивні досягнення багатьма нагородами та кубками; за вагомий внесок у розвиток соціально-економічної сфери – медаллю Міжнародної кадрової академії «За ефективне управління». «Людина року» 1996 р. у номінації «Меценат», на яку у подальшому номінувався в різних категоріях багато разів. Володар пам’ятної медалі «За службу в армії» імені Жукова, нагороджений медаллю «за розвиток Дніпропетровської області», золотою медаллю «10 років Україні». Юрій Кіперман вважає себе людиною з нестандартним характером. «Якщо маєш хорошу ідею, її треба захищати», – впевнений він. Одружений. Родинні стосунки і сім’ю вважає дуже важливими у житті. Дружина – друг і порадник, берегиня спокою, затишку в оселі. Виховали двох синів, мають 5 онучок та 1 онука.