СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Яковлєв
Володимир Степанович

Філософ, письменник,композитор-пісняр,
державний і громадський діяч

Народився Володимир Степанович Яковлєв 23 червня 1953 року в м. Ворошиловграді (нині — Луганськ). З 1960 року навчався у школах Кам’янобродського району: початковій №8, восьмирічній №41 і середній №28. Шкільні роки — це й час заборонених пісень, які виконувалися під гітару в дворах, поява перших римованих чотиривіршів та звичайно футбол — улюблена гра всього життя. Всесезонні виснажливі, іноді дворазові, майже щоденні тренування у групі підготовки при команді майстрів «Зоря» (Ворошиловград), вигартовували силу волі і гартували характер юнака. Після закінчення школи працював учнем слюсаря на Ворошиловградському ливарно-механічному заводі, меблевому комбінаті, продовжував грати в футбол за другу команду «Зорі», пробує свої сили на майданчиках київського «Динамо». Демобілізувавшись з лав Радянської Армії, повертається до рідного Луганська. У Ворошиловградському машинобудівному інституті отримує кваліфікацію «Інженер-механік». У 1976 році Володимира обирають секретарем комітету комсомолу з правами райкому заводу колінчатих валів ім. ХХ-річчя Жовтня, в 1980 році — депутатом і заступником голови виконкому Олександрівської міської ради, де він починає опановувати наукову діяльність та важелі міжнародної співпраці. Через 3 роки — продовжує державну службу в облвиконкомі. Поруч з організаційною роботою за його участю вдосконалюється законодавча та нормативна база УРСР, публікуються методичні рекомендації, узагальнюється досвід роботи органів державної влади і місцевого самоврядування. Телебачення використовує як сценарист, продюсер і ведучий програми «Народний депутат» . З початком перебудови В.С. Яковлєва направляють у навчальний заклад з підготовки вищого керівного складу держави — Академію суспільних наук при ЦК КПРС, де у 1990 році отримує кваліфікацію «Політолог. Викладач соціально-політичних дисциплін», прикріплюється штатним пошукувачем до кафедри «Теорія партій і громадсько-політичних рухів». Створює і очолює Всесоюзну асоціацію з вирішення соціальних та екологічних проблем. У 1993 році захищає кандидатську дисертацію «Формування управлінських кадрів промислового сектора економіки в умовах переходу до ринку» за спеціальністю «Соціальна структура, соціальні інститути та спосіб життя» при Російській академії управління і стає кандидатом філософських наук. У цей же час у Луганську обіймає посаду президента і генерального директора одного з акціонерних товариств відкритого типу. У 1994 році Володимира Яковлєва було призначено на громадських засадах керівником Міжрегіонального координаційного центру, де він розробляє концепцію використання регіональної складової для розвитку міждержавних зв’язків. Створені ним унікальні механізми економічної взаємодії регіонів використовуються для збільшення внутрішнього товарообороту, просуванню вітчизняних товарів на зовнішньому ринку, імпорту енергоносіїв із нафто- і газодобувних регіонів. Керуючи енергетичним концерном, був ініціатором і координатором численних зустрічей на міжрегіональному рівні в Російській Федерації, Казахстані, Західній Європі, Близькому Сході. Його діяльність з визначення пріоритетності політики сильних регіонів та цілеспрямованого використання регіональної складової відіграла значну роль у розбудові економіки молодої держави. У 1995–1996 роках у журналі «Бахмутський шлях» ним публікується фундаментальна стаття «Соціал-патріотизм як громадянське явище і об’єктивна закономірність у діалектиці слов’янського менталітету».

Як фахівця державного управління, у 2001 році його запрошують керувати апаратом Державного комітету України з державних матеріальних резервів, який створювався. У 2002 році після конкретної практичної роботи вже вийде збірник «Нормативно-правове забезпечення діяльності центрального органу державної влади». Плідні міжнародні стосунки, що склалися у системі державних резервів країн СНД, вплинуть і на паливно-енергетичний комплекс, в якому В.С. Яковлєв буде працювати на керівних посадах. У 2002–2005 роках вчений організовує на громадських засадах видання науково-публіцистичної серії «Сучасна філософська думка. ХХІ століття». В цей час починає захоплюватись не лише науковим або публіцистичним викладом матеріалу, але і способами його донесення до людей, суспільства в цілому. Шлях найбільш комфортного формування духовних цінностей науковець вбачає у вишуканості «стилю» та використанні музичної складової. Він перетворює свою філософію у віршовані і музичні перли, освоює техніку гри на роялі, що дозволяє не лише знаходити нові обертони для розвитку нової філософської думки, але й писати до своїх пісень музику. До виданого у 2002 році збірника «Соратнику» у 2004 році додається «Тебе одной», а в 2005 році — перший том оригінального філософського збірника віршів «Воспоминание о Настоящем». У 2007 році виходить у світ аудіодиск з записом епічної поеми історико-філософського змісту «Песнь о Нине», а у 2010 — реєструє музично-поетичний збірник «Песни о Настоящем». Його пісні співають професійні артисти та дитячі колективи. До того часу він уже член Всеукраїнського творчого союзу «Конгрес літераторів України» і міжрегіональної Спілки письменників України. Наразі готується до публікації двотомник «Воспоминание о Настоящем», перша книга Мойсея «Буття» у віршованому вигляді, завершується підготовка музичного репертуару продюсерської програми та трилогії «Соціал-патріотизм». Книгу суттєво збагачують розділи про світостворення, нумерологію, символіку, філософію розвитку суспільства в гармонії з природою. Свої специфічні знання В.С. Яковлєв втілює і в багатогранній професійній діяльності: є автором багатьох відомчих геральдичних комплексів, заохочувальних відзнак, іміджевих програм. За професійні досягнення Володимир Яковлєв відзначений Головдержслужбою України. Він нагороджений багатьма вітчизняними відзнаками: почесний працівник Держенергонагляду, Держрезерву, «Знаком пошани», «За розвиток міжнародних відносин», а також «За взаимодействие» Федерального агентства з матеріальних резервів Російської Федерації. В його арсеналі ювілейні нагороди — «Медаль Жукова», «90 лет ВЛКСМ», козацькі відзнаки — «За розбудову України», «Полководець — гетьман І. Виговський», «Св. Архистратиг Михаїл». Він — генерал-осавул Українського козацтва. Поряд із творчою діяльністю та спортом знаходить час для дружини і розрадниці Ніни, сина Андрія та доньки Ольги, які стали самодостатніми особистостями. З любов’ю пам’ятає свою бабусю Олену Григорівну та матір — Агафію Іванівну, піклується про її рідних сестер — Марію і Анну, які всі разом його виховали. Духовною посвятою рідному краю та його людям став один з його музичних хітів «Каменнобродский вальс» та поема «Все мы родом из Камброда», де обрана місцевість стає синонімом Батьківщини.

Олександр Єфремов, Бойко Цонєв та Володимир Яковлєв підписують договір про міжнародну співпрацю(Луганськ, 29 березня 1979 р.)

Олена Григорівна з сином Олександром та доньками Агафією, Анною та Марією (1951 р. )

Стародавня частина Луганська під схилами Кам’яного броду