СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Джунь
Йосип Володимирович

Завідувач кафедри математичного моделювання факультету кібернетики Міжнародного економіко-гуманітарного університету ІМЕНІ акад. С. Дем’янчука

Доктор фізико-математичних наук, професор, дійсний член Міжнародної педагогічної академії (Москва), Європейської асоціації безпеки. Йосип Володимирович Джунь – представник наукової школи академіка Є.П. Федорова, предметом досліджень якої є проблеми руху полюсів Землі та ефекти, пов’язані зі зміщенням осі обертання планети в космічному просторі. В цілому роботи науковця присвячені створенню нового наукового напряму в астрометрії, започаткованого Є.П. Федоровим, і який можна означити як некласичні методи математичної обробки астрономічної і космічної інформації за умов, коли починає діяти парадокс Ельясберга-­Хампеля. Щоб врахувати цю дію, Йосип Володимирович створив некласичну теорію помилок, що дозволяє подолати неспроможність фундаментальних принципів класичних процедур математичного моделювання при великих обсягах спостережень. Народився відомий український математик та астроном 13 липня 1940 р. у м. Черняхів Житомирської області. Середню школу закінчив зі срібною медаллю, а вищу освіту довірив Львівському політехнічному інституту (нині – Національний університет «Львівська політехніка»). Нав­чався на геодезичному факультеті за спеціальністю «Астрономо-геодезія». Шлях професійного становлення розпочав із 1962 р. у Гравіметричній обсерваторії АН УРСР (м. Полтава) на посаді механіка, а в 1964 р. вступив до аспірантури. Робота в обсерваторії відкрила перед молодим науковцем широкі можливості і перспективи дослідницької діяльності, адже ця установа, заснована академіком О.Я. Орловим, мала першокласне на ті часи обладнання. На одному з інструментів – зеніт-телескопі Цейса – Йосип Володимирович, як молодший науковий співробітник, здійснив свої перші астрономічні спостереження широт. За рекомендацією академіка Є.П. Федорова наукову роботу почав із перевірки висновків відомого кембриджського професора Г. Джеффріса (H. Jeffreys) про некласичну форму розподілу похибок астрономічних спостережень при обсягах вибірок понад 500. Виконавши дослідження полтавських паралельних широтних спостережень, а також спостережень на станціях Міжнародної служби руху полюсів Землі (Мідзусава, Японія; Кітаб, СРСР), Й.В. Джунь підтвердив далекосяжність і правильність висновків Г. Джеффріса про теоретичну і практичну неспроможність закону Гауса при числі похибок більше 500. З метою еволюції класичних схем математичної обробки даних розробив аналітичну теорію вагових функцій для сімейства розподілів Пірсона і запропонував до використання у практиці астрономічних досліджень зважені оцінки при обробці миттєвих широт. Після закінчення аспірантури у 1967 р. отримав направлення на роботу в Український інститут інженерів водного господарства (УІІВГ, м. Рівне). На 1968–1970 рр. припала служба в Радянській Армії командиром взводу звукової розвідки. Після демобілізації продовжив роботу в УІІВГ на посаді старшого викладача кафедри інженерної геодезії, яку обіймав до 1977 р.

Перші висновки наукових досліджень Йосип Володимирович виклав у дисертаційній роботі на тему «Аналіз паралельних широтних спостережень, виконаних по загальній програмі», яку захистив у 1974 р. в Інституті математики АН УРСР. Упродовж 1980–1987 рр. працював доцентом кафедри інженерної геодезії УІІВГ, керував науково-дослідною темою «Дослідження лазерної геодезичної техніки, розробка рекомендацій по її створенню, вдосконаленню і впровадженню в гідромеліоративне, промислове і цивільне будівництво». Згодом був направлений у Науково-дослідний інститут технологій машинобудування (м. Рівне), де продовжив плідну наукову діяльність: створив і очолив науково-дослідну лабораторію дослідження металів. Лабораторія мала сприяти розробці та впровадженню технологій електрошлакового ливарництва під патронатом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона. Поряд із виконанням виробничих завдань Йосип Володимирович розпочав розробку некласичної теорії помилок, основи якої виклав у докторській дисертації «Математична обробка астрономічної і космічної інформації при негаусових похибках спостережень». З 1997 р. учений працює в Рівненському економіко-гуманітарному університеті (нині – Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. акад. С. Дем’янчука) спочатку завідувачем кафедри статистики та інформаційних технологій, а з 2003 р. – завідувачем кафедри математичного моделювання факультету кібернетики. Науковий доробок Й.В. Джуня становлять пра­ці, присвяченні різним аспектам розвитку і об­ґрунту­ванню фундаментальних принципів розроб­леної ним некласичної теорії помилок, розробці адаптованих некласичних процедур математичного моделювання і аналізу даних. У межах згаданої теорії вчений обґрунтував всезагальність розподілу Пірсона-Джеффріса як нового закону похибок спостережень великих обсягів, а також запропонував на основі створеної ним аналітичної теорії вагових функцій ефективний метод діагностики математичних моделей. Таким діагностуванням долається неспроможність другого постулату класичних методів моделювання, який виключає наявність систематичних похибок у вихідних даних. З метою еволюції і узагальнення класичного способу найменших квадратів Йосип Володимирович запропонував замінити фундаментальну передумову цього методу принципом максимуму інформації за Фішером. Крім того, незалежно від американського математика В.М. Джельтмена (W.M. Gentleman) розробив теорію Lp-оцінок і показав недіагональність інформаційної матриці Lp-розподілу. Також розробив теорію інформаційних методів оцінки точності астрономічних інструментів та систем спостережень. Підготував понад 160 наукових праць, 51 з яких опубліковано в закордонних виданнях (переважно в США), автор трьох монографій та двох патентів. Увійшов до списку American Biographical Institute, USA. За сприяння Йосипа Володимировича на заводі «Газотрон» на Рівненщині створенні лазерні геодезичні прилади ПЛ-1 та ЛЗП-1. Прилад ПЛ-1 відзначений срібною нагородою ВДНГ СРСР. У співпраці з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона брав участь у створенні в Науково-дослідному інституті технологій машинобудування установок УШЛ-100 та УШЛ?200, в яких задіяні високотехнологічні методи виплавки інструментальних сталей і міді. Ці установки не мають аналогів у світовій практиці. Популяризуючи науку серед молодих талантів, Й.В. Джунь проводить активну громадську роботу –працює з обдарованими дітьми Рівного та області в секціях «Прикладна математика» і «Машинобудування». Завзяття, натхнення і відповідальність, з якими ­Йосип Володимирович береться за кожну довірену йому справу, у підсумку дають відмінний результат. Свідченням тому є нагороди і відзнаки шанованого науковця: грамота командуючого військами Прикарпатського військового округу за високу спеціальну і технічну підготовку підрозділу звукової розвідки, медаль «За військову доблесть»; Премія ім. М.І. Кузнецова за кращу наукову роботу молодих учених (двічі лау­реат); почесні грамоти колегії ГУГК при Раді міністрів СРСР і Президії ЦК профсоюзу геолого-пошукових робіт, Міністерства освіти і науки України, Рівненської ОДА; грамоти обласного Управління освіти і нау­ки ОДА та Малої академії наук учнівської молоді. Витоком, з якого беруть початок усі професійні здобутки, для Йосипа Володимировича є міцна сім’я. З дружиною Любов’ю Миколаївною виховують чотирьох дітей: Анну, Ольгу, Наталку та Івана. Життєвим дороговказом для вченого став улюблений вислів діда – Самійла Яковича Джуня: «Правда ясніша сонця. Йди правдою і нікого не бійся».