СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Білявський
Георгій Олексійович

Директор навчально-наукового інституту управління та екологічної безпеки Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління міністерства екології та природних ресурсів україни

Доктор геолого-мінералогічних наук, професор, дійсний член Української екологічної академії наук. Науковий шлях Георгія Олексійовича Білявського позначений відкриттями, висновками і публікаціями з проблем екологічної безпеки гідросфери, питань розвитку екологічної освіти і науки в Україні, стратегії розвитку і впровадження екологічного аудиту та екологічної паспортизації техногенних об’єктів, територій і акваторій. Народився 20 жовтня 1935 р. у с. Новоселка Радомишльського району Житомирської області. У 1957 р. закінчив геологічний факультет Київського державного (нині – національного) університету імені Тараса Шевченка, отримавши спеціальність інженера-геолога. Трудову діяльність розпочав у Далекосхідному геологічному управлінні Мінгеології СРСР (м. Хабаровськ), де до 1959 р. працював геологом у пошукових експедиціях. У 1959–1961 рр. – геолог експедицій організації «Укрводоканал-проект». Перші роки наукової діяльності Г.О. Білявського пов’язані з навчанням в аспірантурі Інституту геологічних наук АН УРСР, в якому він пройшов шлях від аспіранта до завідувача лабораторії морської інженерної геології. У 1966–1982 рр. брав участь у роботі науково-дослідних експедицій з дослідження геологічних умов дна Світового океану (Атлантика, Тихий та Індійський океани, Середземне та Чорне море) на науково-дослідних кораблях АН УРСР «Михайло Ломоносов» та «Академік Вернадський». Проходив піврічне стажування у США та Канаді як стипендіат ЮНЕСКО (1973), а після повернення створив в Інституті геологічних наук першу в Україні морську інженерно-геологічну лабораторію (розвиток експрес-методів і спеціального устаткування для досліджень інженерно-геологічних властивостей донних відкладів безпосередньо на борту НДС). В 1989 р. захистив докторську дисертацію. З 1985 до 1998 рр. працював у КДУ імені Тараса Шевченка на геологічному, географічному та економічному факультетах. Ініціатор створення міжфакультетської кафедри екології, ініціатор і  співавтор Концепції розвитку екологічної освіти в Україні та першого україномовного підручника «Основи екологічних знань» і відповідних навчальних програм з курсів екології. Згодом працював у НДІ агроекології та біотехнології УААН, Національному аграрному університеті, Українському інституті досліджень навколишнього середовища і ресурсів РНБО ­України, Інституті колоїдної хімії і хімії води імені А. Думанського НАН України, Національному авіаційному університеті. З 2010 р. очолює навчально-науковий інститут управління та екологічної безпеки Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Мінекології України.

Результати багаторічних досліджень Георгія Олексійовича опубліковані у 240 наукових працях, з яких 17 наукових монографій (частина – у співавторстві), 27 підручників і посібників екологічного спрямування (у співавторстві). З кінця 90-х рр. ХХ ст. почала формуватися його наукова школа з вивчення ролі екологічної освіти, культури і етики у еколого-збалансованому розвитку суспільства. У 1993–2012 рр. під керівництвом вченого розроблені Концепція екологічної освіти України (затверджена колегією МОН України у 2001 р.) і Концепція освіти України для збалансованого розвитку (2009–2012), вдосконалені навчальні програми і навчальна література з багатьох екологічних дисциплін. Підготував 3 докторів і 5 кандидатів наук. З початку трудового шляху професора Білявського Г.О. окреме місце належить громадській діяльності. Так, у 60–70-х рр. він був секретарем комсомольської організації ІГН АН УРСР, парторгом сектору гідрогеології, у 1974–1977 рр. – головою місцевого профспілкового комітету інституту. У 1993–1998 рр. був експертом ВАК України з морської геології, у 2001–2004 рр. – експертом ВАК України в Комісії «Екологічна безпека держави», у 1996–1999 рр. – керівником екологічної секції фахової ради з промислових технологій МОН України. У 2001 р. працював радником голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, у  2003 р. – радником міністра екології та природних ресурсів України. З 1995 по 2004 р. очолював науково-методичну комісію з екології МОН України, у 1995–2007 рр. був міжнародним експертом з питань екологічної безпеки гідросфери (експертиза конкурсних проектів програм INTAS та INKO-COPERNICUS, Комісія Європейського співтовариства, відділ науки, досліджень і розвитку (Брюссель, Бельгія). З 1993 р. є членом спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій, співпрацює з провідними громадськими природозахисними організаціями України – Всеукраїнською екологічною лігою і Всеукраїнським товариством охорони природи. За успіхи у науковій і педагогічній діяльності нагороджений знаком «Відмінник освіти України», медаллю М. Ломоносова «За вклад в экологию и безопасность», Почесною грамотою Верховної Ради України і медаллю «За особливі заслуги перед українським народом», багатьма почесними грамотами організацій, де працював упродовж 1995–2012 рр. Багаторічне захоплення Геор­гія Олексійовича – різьблення по дереву, гра на гітарі. Свій багатий життєвий досвід він передає сину Станіславу та п’ятьом онукам, береже світлу пам’ять про дружину Ельвіру Іванівну та доньку Віолетту. Життєве кредо Г.О. Білявського: «Не рубай дерево, якщо не хочеш вкоротити вік собі і дітям».