СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ



Попов Микола Васильович
Попов
Микола Васильович
Доктор філософських наук, професор кафедри
філософії і соціології Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця

Народився Попов Микола Васильович 11 квітня 1930 року в с. Борівське Лисичанського району Луганської області. У 1949 році вступив на філософський факультет Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, який закінчив 1957 року за спеціальністю «Філософ». Спершу Микола Васильович викладав у вузах Києва, а з 1973 року почав працювати в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця, де 35 років завідував кафедрою філософії, останні ж два роки — професор кафедри філософії і соціології. Впродовж двадцяти років М.В. Попов здійснював керівництво роботою Методологічної ради професорів медичного університету, яка обговорювала актуальні питання розвитку медицини та вищої медичної школи. Він — член Президії та академік- секретар Відділення філософії Академії наук вищої освіти України та член ряду вчених та спеціалізованих рад.

Микола Васильович започаткував в Україні розробку фундаментальних методологічних понять сучасної медицини, зокрема: тернарний підхід до аналізу феномена «природи людини» як єдності антропо- та соціогенезу, ідею інтегративного визначення поняття «здоров’я людини», органічним елементом якого є єдність індивідуального та спадково-родинного, а також єдність соціально-психологічного та культурно-морального здоров’я людини, які охоплюють усі аспекти та рівні здоров’я людини і можуть бути методологічним фундаментом індивідуальної та соціальної турботи про здоров’я людства, питання компетентного розуміння перспектив біоетичних технологій та інші. Розвиваючи ідеї медичної деонтології, М.В. Попов робить вагомий внесок у формування сучасної аксіології — комплексного і нині надзвичайно актуального філософського напряму. Відновив науковий статус раніш табуйованих розділів світової філософії на теренах України, опублікувавши понад три десятки наукових монографій («Аксіологія і медицина», «Біоетика: філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми», «Філософія релігії», «Науково-філософський ужинок»), підручників та навчальних посібників, збірок поетичних перекладів класиків перської поезії («Творча спадщина Ібн Сіни та сучасність» 2009 року). Життєве кредо Миколи Васильовича: «Виконуй свій обов’язок і хай усі говорять, що їм заманеться» дозволило за роки плідної творчої діяльності виховати тисячі лікарів — громадян Вітчизни, серед яких великий загін фахівців для зарубіжних країн. Логічним елементом цієї діяльності стали переклади українською мовою перських поетів: Ібн Сіни, Омара Хайяма, Сааді, Гафіза , Румі, а також російських поетів Р. Гамзатова та В. Висоцького. М.В. Попов має ряд відзнак: «Відмінник вищої школи України» (2000 р.), знак Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» (2005 р.), премія Академії медичних наук України за монографію «Біоетика» (2005 р.), нагорода Володимира Великого Академії наук вищої освіти України, медаль «За успіхи в науково-педагогічній діяльності» Академії наук вищої освіти (2006 р.), орден Михаїла Архистратига (2005 р.), медаль Івана Крип’якевича Академії наук вищої освіти (2010 р.), диплом Міністерства охорони здоров’я України «За вагомий внесок у розвиток біоетики в Україні» (2008 р.), Почесна грамота Президії Національної академії медичних наук України «За визначний внесок у розвиток філософських проблем медицини, підготовку наукових і лікарських кадрів і в зв’язку з 80-річчям від дня народження» (2010 р.). Надійною підтримкою та вірними порадниками для Миколи Васильовича є дружина та двоє синів.