ГДИЧИНСЬКИЙ
Богдан Петрович
ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ПРАВЛІННЯ
ВАТ ''УКРНАФТА''
|
Заслужений юрист України, кандидат політичних наук. Народився 10 жовтня 1957 р. у с. Семаківці на Івано-Франківщині в родині хліборобів, Петра Михайловича і Ольги Юріївни. Завдяки батькам Богдан cтав людиною надзвичайно працелюбною, з великим потенціалом творчої енергії, сильною волею та рішучим характером. Після закінчення Замулинецької середньої школи та проходження строкової служби одружився і розпочав роботу в органах внутрішніх справ, де обіймав посади молодшого, середнього та старшого начальницького складу. Поєднуючи роботу з навчанням, у 1984 р. закінчив Коломийський технікум, після чого вступив до Чернівецького державного університету на один із найпрестижніших факультетів – історичний. Факультет розташовувався в центральному корпусі колишньої резиденції буковинських митрополитів. Чудові архітектурні споруди ХІХ ст. зберігали в собі дух і традиції епохи, що знайшла своє відображення в атмосфері колективізму, толерантності та порядності, яка панувала на факультеті. Роки навчання стали справжньою школою життя, сприяли не лише здобуттю професії історика і розширенню світогляду, а й виробили вміння аналізувати й узагальнювати події, знаходити правильні рішення. Цьому сприяли чудові викладачі факультету – професор Василь Миколайович Холевчук, доценти Тадей Степанович Яценюк, Петро Іванович Яценюк, Любомир Павлович Михайлина, Тамара Володимирівна Марусик, а також декан історичного факультету, професор Юрій Іванович Макар і декан юридичного факультету Петро Станіславович Пацурківський. Спілкування з ними cформувало професіоналізм, риси інтелігентності, почуття обов'язку, гумору та оптимізм Богдана Петровича.  Богдан Петрович з сином Віталієм Після закінчення університету Б. П. Гдичинський продовжив працювати в системі УМВС на Івано-Франківщині. Вдумлива і самовіддана праця швидко привернула до нього увагу керівництва, тому вже в 1988 р. енергійний офіцер очолив відділення державтоінспекції Коломийського міського відділу. Протягом 1995–2000 рр. Богдан Петрович працював заступником начальника управління Івано-Франківського обласного ДАІ, а згодом і начальником цього управління, заступником начальника УМВС у Івано-Франківскій області, заступником начальника департаменту МВС України. Перебуваючи в органах внутрішніх справ, отримав звання полковника. Прагнення до самовдосконалення і робота на керівних посадах у міліції вимагали ґрунтовніших знань із теоретичної та практичної юриспруденції, тому в 1992 р. Богдан Петрович став студентом юридичного факультету Чернівецького університету імені Юрія Федьковича, який закінчив екстерном. Незважаючи на брак часу у зв'язку з активною професійною діяльністю, Богдан Гдичинський пише й друкує книжки: ''Довідник державтоінспектора'', ''Організаційно-правові аспекти допомоги потерпілим у ДТП'', ''На допомогу водіям'', ''Учасникам дорожнього руху про безпеку'', ''Водіям про безпеку дорожнього руху'', ''Автобукварик'' (посібник для дошкільнят і молодших школярів). Став ініціатором і безпосереднім організатором створення музею ДАІ Прикарпаття. За його безпосередньої участі організовано унікальний оркестр ДАІ Івано-Франківської області. У 2000 р. утворилося Державне управління справами Президента України, в якому Б. П. Гдичинський обіймав посади завідувача відділу, заступника начальника управління, начальника управління, а згодом заступника керівника Державного управління справами Президента України. З 2003 р. працює заступником голови правління ВАТ ''Укрнафта''. Б. П. Гдичинський завжди активно займався громадською діяльністю. Упродовж 1990–1994 рр. був депутатом Коломийської міської ради народних депутатів 1-го демократичного скликання. Кандидат у народні депутати України 1994 р. У березні 1998 р. був обраний депутатом Івано-Франківської обласної ради. Богдан Петрович підтримує зв'язки з рідним вузом, член опікунської ради Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Продовжує займитись науковою діяльністю, під керівництвом професора Ю. І. Макара працює над кандидатською дисертацією. Особливу увагу приділяє історико-політичним проблемам сучасності. Основні положення своїх наукових інтересів виклав у доповіді ''Становлення представницької влади в Україні на початку 90-х років ХХ ст.'' на П'ятому Міжнародному конгресі україністів і публікаціях ''Регіональні аспекти сучасної української державності та позиція українських політичних партій'', ''Ідея федералізму в Україні та її відображення в позиціях політичних партій''. Його постійно запрошують на наукові конференції, які проходять в університеті, є завжди бажаним гостем на зустрічах із однокурсниками та студентами факультету. Автор наукової монографії ''Державний устрій України: політико-історичний аспект '' Чернівці: Рута, 2007 р. У 2007 р. Богдану Петровичу присуджено науковий ступінь кандидата політичних наук зі спеціальності ''Політичні інститути та процеси''.
За багаторічну сумлінну працю Богдан Петрович має звання заслуженого юриста України, відзначений урядовими нагородами: З Хрестом ''Слави'' (відзнака МВС України); ''За бездоганну службу в Державтоінспекції'' ІІ ступеня; ''Почесним знаком МВС України''; орденом Святого князя Костянтина Острозького (відзнакою Тернопільської єпархії УАПЦ). У 2006 р. Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет нагородив Богдана Петровича за заслуги з відроження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви орденом Святого Миколая Чудотворця та орденом Святого Рівно-апостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня''. Посади, які обіймав Б. П. Гдичинський, ніколи не відмежовували його від людей. Високий професіоналізм, уміння організовувати колектив і досягати поставленої мети, порядність і доброзичливе ставлення до колег завжди були його характерними рисами. Тому, де б він не був, завжди користувався і користується авторитетом і повагою.  На прийомі у Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета під час нагородження орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня Вільний час, якого завжди так не вистачає, Б. П. Гдичинський присвячує родині, друзям, спорту й музиці. Гордістю, опорою та надійним тилом є його родина: мати Ольга Юріївна, теща Ванда Казимирівна, брат Ярослав, дружина Людмила Василівна, дочка Богданка, зять Володимир, син Віталій і внучка Діана. Саме вони завжди поруч, завжди з ним ділять радість і негаразди, сміх і сльози. Серед критеріїв, які характеризують особистість, найвищим і найціннішим Б. П. Гдичинський небезпідставно вважає людяність. Вона, на його думку, повинна бути притаманна і звичайному працівникові, і високому посадовцю. Тільки тоді можна побудувати таке українське суспільство, в якому поряд із верховенством права процвітатимуть злагода і добро. ''Якщо можеш – поспішай допомогти людям'', – життєве кредо Богдана Петровича, яке стало визначальним у житті і приносить вагомі позитивні результати. |
Логос Україна ГРЕЧКІВСЬКИЙ Павло Миколайович Зміст ДАВИДОВ Ренольд Костянтинович