МАРТИНЕНКО
Петро Федорович
ДЕКАН ЮРИДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
МІЖНАРОДНОГО СОЛОМОНОВА УНІВЕРСИТЕТУ
|
Заслужений юрист України. Професор. Член Європейської Комісії проти расизму і нетолерантності (ECRI) Ради Європи. Член Міжнародної асоціації конституційного права, Міжнародної асоціації суддів з питань права притулку, Латиноамериканської Кафедри конституційного права, Товариства конституційного права (м. Київ), Асоціації міжнародного права України. Народився 26 січня 1936 р. в с. Осівці Брусилівського району Житомирської області. В 1954 р. закінчив Брусилівську середню школу. Трудову діяльність розпочав у тому самому році на лісоповалі (м. Нижній Тагіл, тепер Єкатеринбурської області, РФ). Cлужив на Чорноморському флоті. У 1962 р. закінчив з відзнакою Саратовську державну академію права; працював викладачем на кафедрі державного і міжнародного права названої академії РФ. Після захисту кандидатської дисертації з проблем конституційного права Чехословаччини (1965) Петро Федорович залишився в Київському університеті на кафедрі міжнародного права та іноземного законодавства. З 1971 по 1976 рр. – доцент факультету економіки і права Національного університету Центральноафриканської Республіки (м. Бангі). З 1976 по 1996 рр. викладав на юридичному факультеті, згодом – на факультеті міжнародних відносин і міжнародного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В Інституті міжнародних відносин обіймав посади доцента, професора, заступника декана, заступника директора, завідувача кафедри порівняльного правознавства. У 1993 р. П. Ф. Мартиненку присвоєно вчене звання професора. У 1996 р. його призначено суддею Конституційного Суду України. З 2001 р., після відставки, повернувся до викладацької діяльності – обіймав посаду декана, завідувача кафедри публічного права юридичного факультету Міжнародного Соломонова Університету (м. Київ), за сумісництвом – посаду професора кафедри зовнішньої політики і дипломатії Дипломатичної Академії України. Основна педагогічна спеціалізація П. Ф. Мартиненка – викладання іноземного, а з 1984 р. – порівняльного конституційного права і порівняльних правничих систем світу. Виступав із лекціями в університетах ЦАР, Марокко, Канади, Франції, Росії. П. Ф. Мартиненко – один із перших представників відомої Саратовської школи конституційного права зі спеціалізацією в ділянці зовнішніх зносин. Підготував 18 кандидатів наук з конституційного і міжнародного права, політології. Автор понад 200 наукових і науково-методичних праць з питань конституційного, міжнародного, адміністративного права, соціології міжнародних відносин. Його монографічне дослідження ''Федералізм і зовнішні зносини в конституційному праві США'' дістало високу оцінку за кордоном. 22 праці опубліковано за кордоном. Член редколегії журналів ''Українське право'', ''Вісник Конституційного Суду України''. Брав активну участь у розробленні Закону ''Про мови в Українській РСР'' (1989)‚ ''Декларації про державний суверенітет України'' (1990)‚ ''Концепції Договору про Співдружність Держав'' (1990)‚ ''Концепції нової Конституції України'' (1991)‚ проектів Конституції України у складі Робочої групи першої і другої Конституційної комісії, проекту Закону ''Про Конституційний Суд України'' та ін. З 1989 по 1996 рр. був головним науковим консультантом Секретаріату Верховної Ради України (за сумісництвом); членом Колегії з питань правової політики Державної думи України; членом Державної міжвідомчої комісії з питань вступу України до Ради Європи; заступником представника України у Венеціанській комісії Ради Європи; співробітником Українсько-європейського консультативного Центру з питань законодавства (UEPLAC, м. Київ, за сумісництвом, 1999–2001). За участі П.Ф. Мартиненка розроблено Європейську конвенцію з питань громадянства в Раді Європи (1997). Петро Федорович входить до групи експертів з питань людського виміру при ОБСЄ. Як незалежний експерт Регламентарного комітету і Венеціанської комісії Ради Європи брав участь в розробленні проекту резолюції стосовно імунітетів членів Парламентської асамблеї (м. Бухарест, 2003), в обговоренні шляхів імплементації рішень Європейського суду з прав людини в діяльність інститутів конституційної юрисдикції держав-учасниць (м. Мадрид, 2004). Працює незалежним експертом у групі СВС-2 Європейської комісії проти расизму і нетолерантності; був доповідачем по Люксембургу, а нині – по Італії. Кавалер орденів ''За заслуги'' II, ІІІ ступенів. Одружений. Син Олександр – кандидат юридичних наук, партнер юридичної фірми ''Baker & Mekenzie''. Онук Тиміш - студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Життєве кредо: ''Порядність. Гуманізм. Професіоналізм''.
|
Логос Україна МЕДВЕДЧУК Віктор Володимирович Зміст МЕЛЬНИК Анатолій Сергійович