КОНОНЕНКО
Віктор Іванович
СУДДЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
І ВЕРХОВНОГО СУДУ СРСР У ВІДСТАВЦІ
|
Заслужений юрист України, суддя вищого кваліфікаційного класу. Арбітр міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, суддя постійно діючого Третейського суду при Укоопспілці. Народився 12 серпня 1937 р. в с. Воскресенка Приазовського району Запорізької області. Трудову діяльність розпочав у 1956 р. у місцевому колгоспі: слюсар, помічник комбайнера, тракторист. Одружений. Дружина – Кононенко Світлана Павлівна, 25 березня 1941 р. н., фахівець з авторського та патентного права, нині на пенсії. Донька – Кудрявцева (Кононенко) Оксана Вікторівна, 1965 р.н., юрист корпорації ''Енерго-трансінвест''. У 1963 р. закінчив Харківський юридичний інститут за спеціальністю ''Правознавство''. Молодий спеціаліст протягом п'яти років працював народним суддею, головою Орджонікідзевського районного народного суду м. Керчі Кримської області. У 1969 р. був обраний суддею Кримського обласного суду. З 1971 по 1979 рр. – заступник начальника відділу юстиції Кримського облвиконкому. У 1979 р. обраний суддею Верховного Суду України, у 1989 р. – суддею Верховного Суду СРСР. У зв'язку з припиненням діяльності Верховного Суду СРСР у лютому 1992 р. повернувся в Україну; працював старшим консультантом у Комісії Верховної Ради України з питань законодавства ізаконності. У листопаді 1993 р. його знову було обрано суддею Верховного Суду України; в листопаді 1996 р. – призначено заступником голови Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України. З жовтня 2002 р. обіймав посаду Головного наукового консультанта Академії правових наук України. Віктор Іванович брав активну участь як один з основних авторів у розробленні Концепції судово-правової реформи в Україні (1992), проектів Законів України ''Про статус суддів'', ''Про Конституційний Суд України'', ''Про адвокатуру'', ''Про міжнародний арбітраж'', які сприяли становленню незалежної судової влади в Україні. Здійснював розроблення наукових проблем у галузі адміністративного, кримінального і кримінально-процесуального законодавства, зокрема щодо запобігання корупції та корупційної діяльності; зробив вагомий внесок, як член робочої групи, у підготовку Європейської Хартії про статус суддів. Перебуваючи на заслуженому відпочинку, продовжує систематично зустрічатися з суддями, консультує їх з питань судової діяльності, її реформування. Бере активну участь у розгляді конфліктних правових ситуацій, надає консультаційні юридичні послуги провідним комерційним фірмам України. В.І. Кононенко – співавтор книг ''Правове виховання в колективі'' (1978), ''Пияцтво і злочинність'' (1988). Опублікував більше понад 50 статей з проблем судочинства, зокрема судово-правової реформи, статусу суддів, яким повинен бути суддя, з актуальних питань кримінального і адміністративного законодавства. За значний особистий внесок у розвиток правової держави, захист конституційних прав і свобод громадян наго-роджений орденами ''За заслуги'' III ступеня, ''За заслуги'' II ступеня, в 2007 р. – орденом ''За заслуги'' I ступеня, удостоєний Почесної грамоти і грамоти Верховної Ради України. На переконання В. І. Кононенка, професії педагога, лікаря, юриста повинні мати високий соціальний статус, оскільки вони визначають гуманітарне обличчя суспільства; там, де їхній статус високий, держава є розвиненою і правовою. Віктор Іванович вірить: Україна стане демократичною, правовою державою, де пануватимуть закон і справедли-вість, повага до Конституції і суду, а гуманізм стане головною рисою життя людини і суспільства. Улюблені вислови В. І. Кононенка: ''Майте на увазі, що за ранкові помилки доведеться розплачуватися увечері''; ''Заради почесті не жертвуй честю'', ''Де вирують політичні пристрасті, справедливого судочинства важко очікувати''.
|
Логос Україна КОЛОМОЄЦЬ Тетяна Олександрівна Зміст КОНОПЛЬОВ В'ячеслав В'ячеславович