Народився 30 квітня 1963 р. в с. Яблунівці Бучацького району Тернопільської області (нині — Язловець). Протягом 1984–1989 рр. навчався у Львівському інституті декоративного і прикладного мистецтва за спеціальністю «Художня кераміка».
З 1989 р. Роман Казимирович живе в Тернополі. Працював скульптором Тернопільського художньо-виробничого комбінату. З 2014 р. викладає скульптуру в Тернопільському
Для його творчості характерні культура пластичного мислення, класичне трактування образів на біблійну й громадянську тематики. У станкових формах малої пластики простежується лапідарність із тяжінням до модерністських вирішень. Серед робіт Романа Вільгушинського: станкові скульптури: «Світла постать» (1996), «Відпочинок амазонки» (1996), «Купальниця» (1998), «Торс» (2000), «Філософський камінь»; монументальні скульптури: погруддя Тараса Шевченка в с. Богданівці Підволочиського району (1991) та с. Соколові Бучацького району (1998); пам’ятники о. Тимофію Бордуляку — с. Великий Ходачків Козівського району (1992), Степанові Бандері — м. Теребовля (1999), м. Тернопіль (2008), монумент Ісусові Христу — м. Бучач (2003), патріарху Йосифу (Сліпому) — м. Тернопіль (2004), придорожня статуя Божої Матері з Ісусом на руках — м. Бучач (2005), І. Пінзелю — м. Бучач (2014), пам’ятник Небесній сотні — м. Тернопіль (2016); меморіальні комплекси: воякам УГА — м. Теребовля (1993), пам’ятні знаки воякам УПА в с. Зарваниця та с. Вишнівчик Теребовлянського району, скульптури Ангела-хоронителя — смт Підволочиськ, смт Заводське Чортківського району.
За роботи високої художньої майстерності Р. К. Вільгушинський нагороджений Тернопільською обласною мистецькою премією імені М. Бойчука (2004).
Кредо у житті і творчості: «Працювати, працювати і ще раз працювати».