Народився 13 серпня 1953 р. у Донецьку. Трудовий шлях розпочав у 1970 р. доставщиком-такелажником шахти №17-17-біс комбінату «Донецьквугілля». Вищу освіту здобув у Донецькому політехнічному інституті (1971—1976) за спеціальністю «економіка та організація гірничої промисловості», отримав кваліфікацію гірничого інженера-економіста. Понад двадцять років віддав С.Б. Тулуб шахтарській праці — пройшовши шлях від доставщика, підземного гірничого майстра до голови правління — генерального директора державної холдингової компанії «Шахтарськантрацит» (Донецька обл.). Одночасно закінчує Академію суспільних наук при ЦК КПРС за спеціальністю «Теорія соціально-політичних відносин», отримав кваліфікацію політолога, викладача соціально-політичних дисциплін (1987—1990). С.Б. Тулуб зробив вагомий внесок у розвиток вугільної промисловості та соціальної сфери регіону. Під його керівництвом введено в експлуатацію 5 шахт, побудовано 4 енергоблоки — 2 теплоенергоблоки і 2 атомних енергоблоки, а також понад 200 тис. кв. м. житла, стадіони, лікарні, поліклініки, 2 кінотеатри, басейн… З 1997 р. Сергій Борисович на державній роботі, послідовно обіймає посади начальника Головного управління вугільної промисловості та енергетики Донецької облдержадміністрації (1997); заступника голови Донецької облдержадміністрації (1997—1998); міністра вугільної промисловості України (1998—1999); міністра палива та енергетики України (1999—2000); заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2000—2002); президента Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» (2002—2004); міністра палива та енергетики України — президента Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» (2004—2005); міністра вугільної промисловості (2006—2007). З 2010 р. — голова Черкаської обласної державної адміністрації. Сергій Борисович вміло поєднує практичну роботу з дослідницькою діяльністю. Він доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, член-кореспондент Академії будівництва, Академії інженерних наук, дійсний член Міжнародної академії безпеки життєдіяльності, почесний доктор Міжнародної кадрової академії, член Всеукраїнського експертного Комітету Світової енергетичної ради, обраний до складу Ради управляючих Всесвітньої Асоціації Атомних Електростанцій, голова Наглядової ради Національного гірничого університету, почесний професор низки державних та національних університетів. Має 133 наукові роботи, патенти, публікації, статті. Як громадський діяч неодноразово обирався депутатом Троїцько-Харцизької сільської ради, а також депутатом Донецької та Черкаської обласних рад. Народний депутат України V і VI скликань. Сумлінна праця, громадська діяльність високо оцінені державою. Він має найвищий ступінь відзнаки в Україні — звання Герой України, нагороджений медаллю «За трудову доблесть»; відомчі нагороди: повний кавалер знаків «Шахтарська слава» і «Шахтарська доблесть»; почесні грамоти Кабінету Міністрів та Верховної Ради України. Державний службовець 1-го рангу. Вклад у розвиток духовності країни відзначено орденами Різдва Христового, преподобних Іллі Муромця, Нестора Літописця, святого великомученика Георгія Побідоносця та святого рівноапостольного князя Володимира. Одружений. Має двох дітей. Життєве кредо: «Бери вершину і матимеш середину» (Григорій Сковорода).