Музичному мистецтву професор Б. Й. Столярчук присвятив понад 200 книг, нарисів, довідників, посібників, методичних розробок, покажчиків, енциклопедій, зокрема перших в Україні навчального збірника з класу контрабаса для дитячих шкіл (1990) та регіонального енциклопедичного довідника «Митці Рівненщини» (1997), біографічного словника «Контрабасисти України» (1992). Він уперше на Рівненщині видав книги нарисів про митців рідного краю «З дзвінкого джерела» (1991), «Мелодії душі» (1993) та бібліографічні довідники «Фольклористи Рівненщини» (1995). Музикант є автором понад 50 наукових досліджень в українських та польських збірниках, альманахах, журналах та понад 200 краєзнавчих, музикознавчих, мистецтвознавчих статей у місцевій пресі.
У 1990 р. рівняни вперше почули живе виконання Концертної симфонії для контрабаса і альта та Концерту мі-мажор для контрабаса австрійського композитора К. Діттерса фон Діттерсдорфа, яку Богдан Йосипович зіграв із камерним оркестром Рівненської філармонії. Твори у виконанні майстра звучали в ефірах Рівненського радіо та на телебаченні.
Богдан Столярчук — член Національної спілки журналістів України, Національної всеукраїнської музичної спілки, Національної спілки краєзнавців України, Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України, Наукового товариства імені Шевченка, Національної спілки кобзарів України. Відповідальний секретар Рівненської обласної асоціації композиторів Національної всеукраїнської музичної спілки, голова Рівненської міської краєзнавчої організації Національної спілки краєзнавців України, перший заступник голови Рівненського відділення Національної всеукраїнської музичної спілки.
За роки професійної діяльності митець здобув низку престижних премій, зокрема «За відродження Волині» (1996), ім. Бориса Тена (1997), ім. Мелетія Смотрицького (1999), міжнародні літературно-мистецькі премії ім. Авеніра Коломийця (2002), ім. Михайла Горопахи (2020–2022) та багато інших. За вагомий внесок у розвиток музичного мистецтва України нагороджений грамотою та знаком «Відмінник освіти України» МОН України (2009), «Золотою медаллю української журналістики» (2010). Його удостоєно звань «Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців» (1996), «Почесний музейник» (2006), «Почесний бібліотекар» (2009).