Учений-матеріалознавець Михайло Штерн — один із засновників сучасних теорій консолідації, деформування та руйнування порошкових і пористих матеріалів, учень та послідовник академіка НАН України В.?В. Скорохода. Серед знакових досягнень — сформульовані ним континуальні концепції пресування й спікання дисперсних систем, положення ­теорії руйнування порошкових та пошкоджених матеріалів, механіки різноопірних матеріалів, а також тіл, які мають дефекти. У 1970 р. закінчив механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Після університету й дотепер здійснює нау­кову діяльність в Інституті проблем матеріало­знавства НАН України, де пройшов шлях від інженера до завідувача відділу реологічних і фізико-хімічних основ ­порошкових технологій. Наукові результати, одержані М. Б. Штерном, дали змогу систематизувати уявлення про пресування порошків на основі континуальної механіки та моделювати ці процеси так само ефективно, як й у сфері традиційного оброблення компактних металів тиском. На цій базі вдалося оптимізувати схеми консолідації широкого класу порошкових виробів, створити відповідні засоби обчислювального моделювання й зрештою заснувати наукову школу теоретичної і прикладної механіки матеріалів, які консолідуються шляхом з’єднання багатьох дрібних частинок. Відтак Михайло Борисович має багато учнів та послідовників у різних країнах світу. Сформульовані вченим узагальнені моделі незворотного деформування, а також критерії руйнування пористих і пошкоджених матеріалів у разі пластичної деформації вплинули на концепцію пластичного руйнування в технологіях оброблення металів тиском. На практиці це дало змогу оптимізувати ряд процесів інтенсивних пластичних деформацій. Крім того, Михайло Борисович зробив значний внесок у континуальну теорію спікання, яку він застосував до матеріалів зі складною внутрішньою структурою. На основі цієї теорії пояснив феномен втрати стійкості однорідної усадки й запропонував якісні методи контролю розвит­ку дефектів за умов спікання. Науковець запропонував спосіб отримувати матеріали, які попри інтегральну усадку зберігають великі пори. Ці розробки сприяють удосконаленню технологій біоматеріалознавства, а також допомагають у створенні елементів фільтрів і паливних комірок. У доробку вченого — понад 230 наукових статей та 2 монографії. Михайло Борисович приділяє велику увагу підготовці наукових кадрів. Він є професором Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», головою спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій при Інституті проблем матеріалознавства НАН України. Тривалий час був членом експертної ради при ВАК України, а також членом низки спеціалізованих учених рад. Наукова діяльність М. Б. Штерна визнана як в Україні, так і за її межами. Він активно спів­працює з колегами з інших країн. Належить до низки міжнародних асоціацій та консорціумів й активно долучається до міжнародних наукових проєктів. Був координатором від Інституту проблем матеріалознавства НАН України при виконанні ряду проєктів INTAS, DIENET у межах шостої рамкової програми під патронатом Європейської асоціації порошкової металургії, а також Фонду цивільних досліджень та розвитку США (CRDF).