Патріарх вітчизняного самбо з 40-річним стажем, один з метрів радянського самбо, людина-легенда — саме так характеризують Олександра Корнійовича колеги та учні. Заслуженому тренеру України є чим пишатися: за роки незалежності України борці-самбісти здобули понад 2 тис. медалей, добилися міжнародного визнання. Народився 10 серпня 1940 р. на Полтавщині. У школі займався легкою атлетикою, показував найкращі результати серед ровесників. Після закінчення 8 класів на Полтавщині за комсомольською путівкою направлений на Донбас, де закінчив ремісниче училище. Працював столяром-червонодеревцем. Відвідував спортивну секцію, виконав перший розряд у стрибковій акробатиці. В армії на Північному флоті загартувався морально і фізично — адже морози сягали 60 градусів. Після служби займатися самбо змусив випадок, коли на вулиці вступився за дівчат і зрозумів — без підготовки жінку захистити не зможе. Невдовзі вступив до Київського інституту фізкультури (нині — Національний університет фізичного виховання і спорту України). Одночасно Олександр Корнійович вчився на юридичному факультеті університету. Продовжив займатися самбо, перший наставник — Нашир Хайдарович Софін. Утім, переконаний, що головний вчитель — це життя, яке привчило його до самодисципліни, наполегливості у досягненні мети. Як результат, Олександр Наухатько — семиразовий чемпіон України, призер всесоюзних змагань, почесний майстер спорту СРСР — для отримання цього звання 5 разів виконав норматив майстра. З 1971 р. — на тренерській роботі, якій сповна віддає сили та душу. Згадує, що в зал приходив о шостій ранку, а додому повертався опівночі. У 1991 р. Олександр Корнійович домігся в FIAS включення української заявки на чемпіонат світу. З 1991 р. — головний тренер збірної команди України з боротьби самбо. «Техніка відточується на тренуваннях, але й велику силу має психологічний фактор, настрій на перемогу, — вважає Олександр Корнійович. — Щось здригнулося в душі — можеш йти з килиму. До збірної підбираю спортсменів з внутрішнім настроєм: «Я повинен бути першим». Тренер виховав сотні учнів, які працюють по всьому світу. Про вчителя завжди згадують з почуттям величезної подяки і любові, називаючи керманичем українського самбо. Для багатьох він — Корнєїч, авторитет, в якому уживаються сувора вимогливість та доброта. Вражає широким світоглядом, знанням економіки, політики, психології. Щиро вболіває за розвиток масової фізкультури, розробник програми «Самбо — дітям села». З гордістю говорить про те, що у самбо є національне коріння — український гопак. Був першим віце-президентом Міжнародної федерації любительського самбо (FIAS), академік Міжнародної академії безпеки життєдіяльності, академік Всесвітньої академії самбо. Начальник уп­равління фізичного виховання і спорту Все­ук­раїнської громадської організації «Українське Реєстрове Козацтво» (УРК), генерал-полковник козацтва. За заслуги популяризації та розвитку одного з найгуманніших видів боротьби у 1998 р. Олександра Корнійовича прийнято до Міжнародної академії наук, освіти, промисловості і культури. За вагомий внесок у відродження духовних, історичних, патріотичних та спортивних традицій українського козацтва нагороджений відзнакою Українського реєстрового козацтва «Срібний козацький хрест» II ступеня. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, заслужений тренер України. Сенс життя Олександр Корнійович вбачає в тому, щоб зростити спортсменів, здорових фізично і морально.