Біографія Миколи Єгоровича — історія життя країни та Курського солов’їного краю, в якому він народився 20 січня 1934 р. Після школи мріяв літати, тож закінчив Качинське військове авіаційне училище льотчиків. Потім розпочав військову службу, а разом із нею продовжив здобувати омріяний фах. Закінчивши командно-штабний факультет Військово-Повітряної академії ім. Ю.О. Гагаріна в Москві та Вищу партійну школу при ЦК КПРС в Ленінграді, упродовж 34 років проходив службу у військах ППО у воєнних округах: Північно-Кавказькому, Ленінградському, Прибалтійському, Далекосхідному, Київському та інших на посадах від льотчика до заступника командира — начальника політичного відділу корпусу ППО, а згодом заступника начальника політвідділу академії ППО в Києві у званні полковника. Чесно відслуживши Батьківщині, пішов у від­ставку, і активно долучився до партійної роботи. Був обраний секретарем Залізничного (нині Солом’янського) райкому КПУ, а також членом Центральної ревізійної комісії та членом бюро Київського міського комітету КПУ, член Координаційної ради ветеранських організацій СНД. Маючи значний досвід політпрацівника та партійного керівника, він упевнено очолив організацію ветеранів Києва — одну з найповажніших в Україні.
Президія організації пишається тим, що серед керівників ветеранського руху є особистості з державницьким підходом до вирішення складних питань підтримки людей похилого віку, їх соціального захисту, медичного забезпечення, правового та морального захисту. Серед них — Микола Єгорович Мартинов, девізом якого є «Працелюбність, правда і честь». Відзнаками за самовіддану службу М.Є. Мар­тинова стали ордени Червоної Зірки, «За службу Батьківщині в ЗС СРСР» ІІІ ступеня, 42 медалі. Тонко й точно передають характер Миколи Єгоровича та ставлення до життя рядки з його поезії:
Мне не пристало за спиной
За чьей-то прятаться и ждать,
За честь и правду я стеной
И не дано мне отступать!