Народився 5 липня 1947 року у м. Полоцьк Вітебської області (Білорусь). У 1963–1965 роках навчався у Новополоцькому ПТУ-28 за спеціальністю «Машиніст технологічних насосів» (Білорусь). Відразу після закінчення навчання почав працювати машиністом насосів і компресорів Новополоцького нафтопереробного заводу. У 1967 році став студентом Московського інституту нафтохімічної і газової промисловості ім. І.М. Губкіна, а 1973 року отримав диплом інженера-механіка. У період 1972–1973 років обіймав посаду старшого інженера-механіка нафтоперекачувальної станції «Сєнно» Полоцького управління нафтопроводу «Дружба». На 1973–1974 роки припала служба у лавах Радянської армії. Трудова біографія Володимира Костянтиновича в системі ВАТ «Південно-Західтранс-нафтопродукт» розпочалася 1974 року з посади старшого механіка перекачувальної станції «Дісна» Прибалтійського районного управління магістральних нафтопродуктопроводів. У 1979–1987 роках — головний інженер, начальник Мозирського районного управління магістральних нафтопродуктопроводів (Білорусь). Починаючи з 1987 року і до 2008 року В.К. Малихін керує Прикарпатським управлінням магістральних нафтопродуктопроводів. З 2010 по 2011 рік Володимир Костянтинович був радником директора ДП «ПрикарпатЗахідтранс» ВАТ «Південно-Західтранснафт-опродукт». ДП «ПрикарпатЗахідтранс» є спеціалізованим підприємством із транспортування світлих нафтопродуктів від нафтопереробних підприємств Росії та Білорусі. Важливим для України є те, що завдяки трубопроводам, які входять до системи ДП «ПрикарпатЗахідтранс», вона має можливість отримувати дизельне паливо не лише від вітчизняних нафтотрейдерів, які інколи зловживають своїм монопольним становищем, але і з-за кордону. Співавтор книги «Вслед за солнцем. ДП «ПрикарпатЗападтранс: вчера, сегодня, завтра». У період 2002–2008 років був шеф-редактором відомчої газети «Вісник «ДП ПрикарпатЗахідтранс».

Досягнення В.К. Малихіна відзначені срібною медаллю лауреата ВДНГ СРСР, медаллю «За доблестный труд» (1970), орденом святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня (2002), почесним знаком «10 лет ОАО «АК «Транснефтепродукт» І ступеня (2003). У 2004 році нагороджений Почесною відзнакою «Лицар мужності» координаційної ради при Президентові України. Має грамоту за заслуги перед Українською Православною Церквою (2002), диплом та стелу золотої якості «Золота Фортуна» в номінації «Провідне підприємство з транспорту нафтопродуктів в Україні» (2007), почесний знак ОАО «АК «Транснефтепродукт» (2007), Почесну грамоту Рівненської ОДА (2007) та Почесну грамоту ДПА України (2008). Заслужений працівник Міністерства палива і енергетики Російської Федерації (1997). Для нього завжди на першому місці була родина: «Мій тил і моя опора»,— любив повторювати Володимир Малихін. Та 25 січня 2011 року його не стало. Сім’я, друзі, колеги завжди пам’ятатимуть цю надзвичайно світлу людину.