Головне досягнення Бориса Ігоровича Малюка, який свого часу став наймолодшим доктором геолого-­мінералогічних наук СРСР, протягом багаторічної наукової діяльності — розроблення концепції полігенного магмогенезу в умовах речовинно-неоднорідної земної кори та верхньої мантії. Останніми роками основний напрям його роботи — європейська інтеграція вітчизняних наукових досліджень, запровадження в Україні найкращих європейських практик і стандартів. Народився 27 лютого 1959 р. в м. Стрий Львівської області. У 1981 р. з відзнакою закінчив геологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, де опанував геологічну зйомку, пошуки та розвідування родовищ корисних копалин. Після навчання в аспірантурі Інституту геології та геохімії горючих копалин АН УРСР у 1984 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Геологічна будова фундаменту та його вплив на формування осадового чохла Дніпровсько-Донецької западини (у зв’язку з нафтогазоносністю)» за спеціальністю «Геотектоніка». У 1991 р. захистив докторську дисертацію на тему «Магмогенез ранньодокембрійських зелено­кам’яних поясів (на прикладі Середньопридніпровської граніт-зеленокам’яної області)» за спеціальністю «Петрографія, вулканологія» в м. Санкт-Петербург (Росія). Протягом 1998–1999 рр. навчався на спеціалізованих курсах у Центрі геостатистики імені Жоржа Матерона Паризької вищої гірничої школи. У 1997 р. йому присвоєне вчене звання старшого наукового співробітника. У 1981–2002 рр. Борис Ігорович працював в Інсти­туті геології та геохімії горючих копалин АН УРСР на посадах від молодшого до провідного наукового співробітника. Пізніше — в Українському державному геологорозвідувальному інституті — провідним науковим співробітником, завідувачем сектору й відділу, заступником директора з наукової роботи. З 2013 до 2019 рр. обіймав посади директора Центру міжнародного співробітництва, заступника директора з міжнародного співробітництва в ДНВП «Геоінформ України». Б.І. Малюк — автор понад 250 наукових праць, серед яких видання «Надрокористування у країнах Євро­пи і Америки», «Виробничі та фінансові показники геологорозвідувальних і видобувних компаній світу» (в 6 томах) та «Мінерально-сировинний бізнес». Входив до складу групи розробників «Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України до 2030 року». З 2007 р. — національний делегат України в Асоціації геологічних служб Європи. Брав участь у понад 70 заходах Генеральної Асамблеї Асоціації геологічних служб Європи (АГСЄ) у 25 країнах ЄС, Норвегії, Швейцарії та Сербії. Здійснював керівництво українською частиною міжнародних проєктів NUMIRE та EIMIDA (Україна — ­Норвегія), Geomap-200 (Україна — Канада), а також низки проєктів, які виконували консорціуми геологічних служб Європейського Союзу (OneGeology, EGDI, ESTMAP, EUOGA, Minerals4EU, FORAM, ProSUM, MinLand, INTERMIN, GeoERA). За багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм відзначений медалями В.І. Лучицького й Л.І. Лутугіна. За цикл робіт «Мантійний магматизм зеленокам’яних поясів фундаменту давніх платформ» нагороджений медаллю АН УРСР для молодих учених (1988). За роботу «Нафтогазоносний потенціал Північного борту Дніпровсько-Донецької западини» в складі творчого колективу удостоєний премії Української нафтогазової академії (1999).