Василь Васильович народився 7 січня 1976 року в с. Граддя Маневицького району Волинської області. Маневицький край належить до цікавих історичних сторінок Волині. Першу писемну згадку про населені пункти Маневиччини зустрічаємо в «Літописі Руському» за 1100 рік, коли на історичному з’їзді в Увітичах князь Святополк віддає Давиду Ігоровичу містечка Дубно і Чорторийськ. Звичайно, таке оточення не могло не залишити свій слід у вразливій дитячій душі, і, коли настав час іти до школи, хлопчик із широко розплющеними очима був готовий сприймати знання. Маленький Василько із дитинства відзначався жвавим, допитливим розумом. Хлопчину цікавило все: від найнезначніших дрібниць – до таїн Всесвіту. З 1983 по 1993 рр. Василь навчається у загальноосвітній школі № 2 I-II ступенів смт Маневичі Маневицького району Волинської області. Вчителі відзначали, що хлопчик росте на диво гармонійною дитиною, поєднуючи в собі спокійне товаришування із друзями, завзяті ігри, іноді навіть бешкетування, і, водночас – захоплення здобуттям нових знань, тверді переконання, що без опанування шкільним курсом подальші кроки по життю неможливі. Саме ці риси надали можливість юнакові закінчити школу із золотою медаллю.

У 1993 році юнак вступає на юридичний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки. Свою цікаву історію навчальний заклад почав від 1940 року, коли було утворено Луцький державний учительський інститут. Рівень підготовки випускників університету відповідає міжнародним стандартам, повноцінно функціонують наукові школи, і Волинський державний університет імені Лесі Українки посідає гідне місце серед класичних університетів України і Європи. 26 вересня 2007 року Указом Президента України Віктора Ющенка ВДУ ім. Лесі Українки присвоєно статус національного. У 1998 році Василь Васильович закінчує інститут, отримавши повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобуває кваліфікацію юриста. Сфера діяльності фахівця з правознавства пов’язана зі здійсненням юридично значущих дій, аналітичною та практичною роботою у сфері застосування національного та народного права. Для цього необхідні глибокі знання системи права, майстерне вміння користуватися новим арсеналом юридичних засобів при розборі будь-якої справи, відповідний рівень професійної культури, і все це добре розуміє молодий спеціаліст.

Василь Васильович під час навчання в інституті чітко визначив, що фахівець-правознавець повинен вміти тлумачити і застосовувати закони та інші нормативні акти, правильно кваліфікувати дії, факти та обставини, приймати правові рішення і здійснювати інші юридичні дії в точній відповідності до законів, складати та оформляти юридичні дослідження, давати кваліфіковані висновки та консультації. І пізніше, в своїй подальшій роботі, спеціаліст дійшов висновку, що тільки високий рівень професійної культури дозволяє фахівцю-юристу пропагувати правові знання і здійснювати правове виховування громадян, проводити роботу з дотримання законності, зміцнення правопорядку. Юристи потрібні завжди і всюди. Тим більше тепер, коли ми будуємо правову державу. Але напрямки юридичної діяльності бувають різні. Дослухавшись до своєї душі, до поклику серця, Василь Васильович розуміє, що його життєвий шлях має бути пов’язаним не з адвокатською або нотаріальною діяльністю, не з роботою в установах юстиції та суду, або органах виконавчої влади та місцевого самоврядування. Не зачепило струни душі і можливість зайняти посаду юрисконсульта, інспектора митної, кадрової, податкової служби. Свою подальшу долю спеціаліст вирішив пов’язати із роботою у правоохоронних органах, і з грудня 1997 року він розпочав свою трудову діяльність в органах прокуратури Волинської області на посаді помічника прокурора Маневицького району. На цій посаді молодому спеціалісту кожного дня доводилося стикатися із численними проблемами людей, із безліччю питань, які потребують негайного розв’язання. На важкій роботі загартовувався характер юнака, міцніла його воля. Завдяки високому рівню культури, виховання, правосвідомості, громадянської відповідальності, Василь Васильович з честю пройшов перші випробування «вогнем та мечем», перейшовши на новий рівень. В жовтні 2000 року Лопоху В.В. було призначено прокурором відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів прокуратури Волинської області, де він працював до серпня 2002 року. Не раз безсонними ночами фахівець обдумував обставини справ, що надходили, на роботі радився з товаришами, переймав досвід старших колег. Завдяки об’єктивності, неупередженості, аналітичним здібностям Василь Васильович завоював авторитет і в колі друзів, і серед керівництва. Тому закономірно, що через 2 роки його дочекалася нова посада, і з  серпня по листопад 2002 року він працює старшим прокурором відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів прокуратури Волинської області. Правознавець вміє обстоювати свою думку, його чесність та скромність завжди відзначались під час призначення на різні оперативні посади в органах прокуратури. А завдяки таким рисам як високі моральні якості та інтелект Лопохи В.В. завжди був готовий розв’язувати задачі будь-якої складності. З лютого 2003 по липень 2010 рр. Василь Васильович працював заступником прокурора Луцького району Волинської області, а з липня 2010 по листопад 2011 рр. – про­курором Луцького району. Завдяки постійному підвищенню професійних знань, принциповості у вирішенні практичних питань, вмінню протистояти місництву та відомчим впливам, а також непримиренності до будь-яких порушень закону, в листопаді 2011?р. Лопоху Василя Васильовича було призначено Ковельським міжрайонним прокурором Волинської області, де він успішно працює і по сьогоднішній день, борю­чись із несправедливістю, обстою­ючи Закон.

Весь свій вільний час, скільки б його мало не було, Василь Васильович присвячує сім’ї. Він з турботою ставиться до батьків, які вже потребують і допомоги сина, і його турботи. І хоч живуть не разом – син завжди знаходить змогу поцікавитись здоров’ям та ­самопочуттям близьких. Батько, Лопоха Василь Авдійович (08.09.1947 р.н., уродженець с. Граддя Маневицького району Волинської області), та мати – Лопоха Галина Григорівна (18.08.1951 р.н., уродженка с. Мала Яблунька Маневицького району Волинської області,), уже вийшли на пенсію. Все своє життя вони прожили на просторах рідної Волині, тут живуть і зараз – в селищі міського типу Маневичі Волинської області. Свою долю, свою вірну подругу і порадницю, Василь Васильович знайшов, завдячуючи саме своїй роботі. Його дружина – Лопоха Оксана Сергіївна, 1980 року народження, – уродженка селища міського типу Шацьк Шацького району Волинської області. Вона, як і її чоловік, працює в органах прокуратури Волинської області. Тісно переплелися стежки молодят, які одружилися у 2003 році. Тепер Лопоха В.В. – щасливий і турботливий батько трьох дітей. У нього підростають дві донечки – Софія, 2004 року народження  та Ольга, 2006 року народження. Дівчатка перейняли від батька жагу до знань, кмітливість і любов до праці. Зараз вони з успіхом вчаться у навчально-виховному комплексі № 9 м. Луцька. Новим щастям сімейного подружжя став маленький син Микола, який народився у травні 2012 р.