Народився 13 травня 1949 року в м. Кам’янка-Бузька на Львівщині. У 1966 році з золотою медаллю закінчив Бібрську середню школу та вступив на інженерно-економічний факультет Львівського політехнічного інституту, 1971 року отримав диплом за спеціальністю «Економіка і організація машинобудівної промисловості». З 1971 року асистент кафедри економіки та організації машинобудування та приладобудування, потім старший викладач, доцент, професор цієї ж кафедри. У період 1995–2001 років — декан інженерно-економічного факультету Національного університету «Львівська політехніка», з 30 листопада 2001 року — директор Навчально-наукового інституту економіки і менеджменту Національного університету «Львівська політехніка». В 1977 році захистив кандидатську дисертацію «Управління якістю норм праці в машинобуду-ванні», а в 1989 році — докторську дисертацію «Системи матеріальних стимулів праці в промисловості: формування та управління розвитком». Вчені звання доцента і професора присвоєно відповідно 1981 та 1992 року. У 1999 році йому присвоєно звання «Заслужений працівник народної освіти України». Автор понад 730 наукових праць, серед них 31 монографія, 190 статей у наукових журналах та близько 500 статей в інших фахових виданнях. Крім того, видано 8 підручників, 60 навчальних посібників, близько 200 методичних розробок. Під науковим керівництвом Олега Євгеновича захищено 7 докторських і 79 кандидатських дисертацій. З 1994 року він є головою Спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій, а з 2007 року — докторських дисертацій при Національному університеті «Львівська політехніка». Виконував обов’язки заступника голови Спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій при Інституті регіональних досліджень НАН України. Є засновником Наукової школи процесно-структурованого менеджменту. Ініціював створення кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва 1991 року, яку і очолив. З 1995 року очолив факультет економіки та менеджменту, що 2001 року трансформується в інститут, директором якого є. Науковець працює в різноманітних структурах МОН України (членом наукової ради з економічних наук, членом президії науково-методичної комісії з менеджменту тощо). У 1992 році професор Кузьмін очолив колектив фахівців з розробки і впровадження Програми приватизації комунального майна Львівської області, яка успішно реалізована. У 1993 році взяв участь в роботі Центру економічних реформ при Прем’єр-міністрові України і став одним із авторів Комплексу заходів з реформування національної економіки. Працює членом Консультативної ради при голові Львівської обласної державної адміністрації, радником міського голови Львова, членом економічної ради при голові міста Львова, завідував сектором економіки Західного наукового центру НАН і МОН України. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, державними знаками «Відмінник освіти», «Петро Могила» та медаллю «15 років Збройних сил України». Олег Євгенович та дружина Любов Степанівна мають доньку Ольгу Олегівну Горячку та двох онучок.