Особливе місце в професійній діяльності історика Миколи Михайловича Кучерепи займає вивчення українсько-польських відносин ХХ століття. Учений — керівник навчально-наукової лабораторії «Центр українсько-польських досліджень» і редактор наукового збірника «Україна — Польща: важкі питання». Створив власну наукову школу та організував 13 міжнародних наукових семінарів «Українсько-польські відносини в роки Другої світової війни», участь в яких брали відомі дослідники з України, Польщі, США, Німеччини, Канади й Франції.
Народився 25 листопада 1953 р. в м. Луцьк. У 1976 р. здобув кваліфікацію історика, викладача історії і суспільствознавства в Львівському державному університеті ім. І. Франка. Після закінчення аспірантури Микола Михайлович повернувся в рідне місто, пов’язавши свою наукову діяльність із Волинським національним університетом ім. Лесі Українки (ВНУ ім. Лесі Українки) — навчальним, науковим і культурним осередком Волині. У 1984–1991 рр. був асистентом, а потім два роки старшим викладачем тоді ще Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки. Із 1993 р. працював там на посаді доцента, а з 2003 р. — професора. У 2005–2007 рр. учений — проректор з міжнародних зв’язків, у 2008–2009 рр. —
У своїх працях Микола Михайлович Кучерепа узагальнює наявні історичні матеріали щодо передумов, чинників, реальних масштабів і основних учасників українсько-польського конфлікту в роки Другої світової війни. А також готує обґрунтовані пропозиції щодо офіційної оцінки цих подій у контексті утвердження в українсько-польських відносинах принципів взаємної поваги й толерантності.
Професор Микола Михайлович Кучерепа — автор понад 300 наукових публікацій, зокрема монографій, статей, навчальних посібників і методичних розробок. Під його науковим керівництвом підготовлено 12 кандидатських й одна докторська дисертацій. Історик входить до складу спеціалізованої вченої ради у ВНУ ім. Лесі Українки, часто є рецензентом дисертацій і опонентом під час їхнього захисту. У 2003 р. був членом групи експертів для проведення додаткових наукових досліджень трагічних подій на Волині 1943–1944 рр. при Раді національної безпеки і оборони України. Як керівник редакційно-видавничої групи «Науковий центр історичних студій Волині» Микола Михайлович видав серію науково-документальних книжок «Реабілітовані історією. Волинська область» і «Книга Скорботи України. Волинська область». Як проректор із міжнародних зв’язків приділив значну увагу виходу ВНУ ім. Лесі Українки на європейський навчальний, науковий і економічний рівні. Учений отримував гранти міжнародних фондів — «Відродження», ім. С. Баторія й Каси ім. Ю. М’яновського (Польща).
Головне для Миколи Михайловича Кучерепи — «Творити якісно». За сумлінну й плідну працю він отримав багато нагород, зокрема орден «За заслуги» ІІІ ступеня, почесну грамоту Міністерства культури і мистецтв України, Почесну грамоту Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом», подяку Прем’єр-міністра України й медаль «Будівничий України». На думку професора М. М. Кучерепи, формуванню успішного шляху сприяла настирливість у досягненні мети, а ще, безсумнівно, підтримка його рідних, які теж пов’язали свою професійну діяльність із наукою: дружина — Кучерепа Надія Василівна — викладачка хімії ВНУ ім. Лесі Українки, донька Наталія — лікарка-неврологиня й завідувачка відділу неврології Луцької районної лікарні, донька Софія — кандидатка історичних наук, старша викладачка ВНУ ім. Лесі Українки.
