Серед тисячі професій Вадим Миколайович Гуров обрав єдину, що стала справою всього життя. Металургії він відданий всім серцем і душею. Народився 22 лютого 1937 р. у м. Кривий Ріг. Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за спеціальністю інженер-металург. На Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» (нині – ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») з 1959 до 1994 рр. пройшов шлях сталеплавильника від підручного сталевара до начальника цеху. Працював помічником майстра, заступником начальника цеху, заступником начальника комплексу лабораторій, заступником головного інженера з техніки безпеки. Потім став керівником блоку відразу двох сталеплавильних цехів – мартенівського та конверторного, що було на той час новацією у світі. Завжди цікавився новими технологіями, продумував власні підходи до виробництва. Автор і співавтор 56 винаходів та 18 наукових публікацій. На міжнародних конгресах сталеплавильників в 1992–1993 рр. Вадим Миколайович обраний головою мартенівської секції. Голова постійної комісії СНД з перспектив розвитку мартенівського виробництва у рамках міжнародної асоціації сталеплавильників. Депутат Верховної Ради України II, III, IV скликань, заступник голови Комітету з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів (1994–1998), перший заступник голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва (2002–2005). Вадим Гуров – ініціатор об’єднання «Криворіжсталі», завдяки чому всі виробничі потужності були консолідовані в межах єдиного гірничо-металургійного комплексу. Відповідний законопроект, автором якого був Вадим Миколайович, отримав підтримку у Верховній Раді України. Згодом, В. М. Гуров виступив з ініціативою іноземного інвестування в металургійний комплекс України з метою залучення нових технологій та світових стандартів управління виробництвом. Завдяки активній позиції Вадима Миколайовича був прийнятий Закон України «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України», дозволив вивести з кризи металургів. Головна ідея цього Закону – допомогти сильним підприємствам, для яких були створені умови, а не пільги. Саме Вадим Гуров ініціював у парламенті законопроект, за яким один відсоток виручених від продажу «Криворіжсталі» коштів – 24 млрд грн – державна казна переказує в розпорядження криворізької міської громади. На меті мав хоч якось відшкодувати незручності, пов’язані з надмірним забрудненням довкілля шкідливими викидами металургійного виробництва, адже навколо Кривбасу виросло ціле покоління, якому не довелося пити воду з криниць та джерел рідної землі. Гроші йдуть на будівництво і реконструкцію водогонів. Тісні зв’язки Вадим Гуров підтримує з рідним вишем, проводить конференції, виступає перед студентами, допоміг кафедрі випустити посібник з виробництва сталі. Дбає про молоду зміну. Зокрема, в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» започаткував іменну стипендію Гурова для підтримки профільних училищ, Криворізького інституту, металургійного і коксохімічного технікумів НМетАУ. Кандидатів обирають самі студенти. Ще 2 стипендії будуть вручатися молодим науковцям. У 2002 р. заснував у м. Кривий Ріг баскетбольний турнір, за почесний трофей якого – Кубок Гурова – змагаються юнацькі команди. Плідну працю шанованого і почесного металурга відзначено державою. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, повний кавалер ордена «За заслуги». Має Почесну відзнаку Президента України (1994), почесні грамоти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України (2003). З дружиною Інною Леонтіївною виховали сина Андрія – випускник Національної металургійної академії України та доньку Ольгу – випускниця Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, музикознавець. Улюблений вислів Вадима Миколайовича, яким керується все життя: «Якщо бути, то бути кращим».