Гуреєв Василь Миколайович, народний депутат України з 2002 року (IV,V, VI скликань) народився 22 квітня 1952 року на хуторі Литвинівка Ростовської області. В 1956 році разом із сім’єю переїхав до м. Маріуполь, де після закінчення Маріупольського металургійного технікуму отримав спеціальність техніка-механіка з ремонту металургійного обладнання і почав свою трудову діяльність слюсарем цеху з ремонту мартенівських печей на заводі «Азовсталь». З листопада 1971 по листопад 1973 року проходив строкову службу в лавах Радянської армії у м. Харкові та групі радянських військ у Німеччині. У 1978 році закінчив Київський інститут народного господарства за спеціальністю «Планування промисловості». Здобувши освіту, В.М. Гуреєв з 1978 по 1992 роки працював інженером-економістом, заступником начальника відділу, головним економістом, заступником генерального директора на виробничому об’єднанні «Київприлад». У 1992 році Василя Миколайовича запросили на роботу до Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, де він працював на посаді першого заступника начальника економічного управління. З 1993 року по 1995 рік він обіймав посаду заступника міністра економіки. За цей час за його участю розроблено Національну енергетичну програму до 2010 року. Під його керівництвом здійснювалось становлення базових галузей промисловості в незалежній Україні. У 1995 році В. М. Гуреєва призначено міністром економіки. У той час середній рівень інфляції в Україні перевищував 1000%. На посаді міністра він доклав багато зусиль для поліпшення економічної ситуації в державі та стабілізації макропоказників. Як міністр економіки, Василь Миколайович безпосередньо проводив роботу із запровадження національної грошової одиниці — гривні. У 1997 році В.М. Гуреєва призначають міністром машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України. Завдяки його виваженій політиці вдалося провести фінансування близько 200 науково-технічних програм у машинобудівній галузі, що дозволило зберегти науковий та оборонно-промисловий потенціал України. Під його керівництвом успішно розроблено і реалізовано достатньо відомий «Пакистанський контракт» в оборонно-промисловому комплексі України, що дало змогу в ті складні для української економіки часи створити робочі місця для працівників понад 70-ти підприємств держави. Успішна робота Василя Миколайовича на посаді міністра машинобудування й військово-промислового комплексу і конверсії України дозволила об’єднати всі галузі промисловості з підпорядкуванням їх одному міністерству. Так, на базі Мінмашпрому і Мінпрому у III кварталі 1997 року створено Міністерство промислової політики України, яке об’єднало підприємства військово-промислового комплексу, хімічної, металургійної, гірничорудної, легкої та деревообробної промисловості, а також науковий потенціал держави. Того ж року В.М. Гуреєва призначено міністром створеного міністерства. Він проводив чітку і послідовну державну промислову політику розвитку реального сектора економіки країни, тому не міг підтримати реформування центрального органу виконавчої влади. Не погоджуючись з перетворенням у 2000 році міністерства в комітет, він добровільно пішов у відставку, чим висловив свою незгоду з прийнятим рішенням, оскільки, на його думку, промислова політика в нашій країні має формуватися міністерством. Час показав, що його погляди, позиція і принципи не були хибними, і тому запросили на міністерський пост у знову створене міністерство. Отже, з 2001 по 2002 рр. Гуреєв В.М. вдруге очолює Міністерство промислової політики України, яке об’єднало більшість підприємств реального сектора економіки України. Під керівництвом В.М. Гуреєва та за його безпосередньої участі протягом п’яти років напруженої праці сформовано основи державної промислової політики в хімічній, металургійній, деревообробній, легкій, машинобудівній та оборонній галузях промисловості. Розроблено та реалізовано низку міжгалузевих програм та проектів, а саме: «Концепція промислової політики України», «Програма державної підтримки суднобудівної промисловості на 2000-2005 роки», «Державна комплексна програма розвитку авіаційної промисловості України до 2010 року»; виготовлення та успішне випробування літака Ан-70, запровадження в серійне виробництво літака Ан-140; «Програма розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування», запровадження в серійне виробництво зернозбиральних комбайнів «Лан» і «Славутич»; економічний експеримент на підприємствах легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області в 1999—2001 рр.; економічний експеримент у гірничо-металургійному комплексі у 2000—2001 рр. та інші. Ці важливі для держави законодавчі та нормативні акти, ініційовані В.М. Гуреєвим, до теперішнього часу лежать в основі протекціоністських положень державної політики в базових галузях промисловості. Вони суттєво поліпшили стан національної економіки. На всіх рівнях державного управління та господарювання для Гуреєва В.М. першочерговим завданням був захист інтересів вітчизняного товаровиробника. Результатом цієї праці стали подолання економічної кризи, підвищення конкурентоспроможності промисловості, додаткові робочі місця. Завдяки діям та рішенням урядів, в яких працював В.М. Гуреєв, з другого півріччя 1999 р. поліпшилася діяльність промислового комплексу України, а з 2000 р. вперше за роки незалежності досягнуто приріст внутрішнього валового продукту на 5,9 відсотка. У 2001 році він склав 9,1 відсотка, а за 2002 рік — 5,2 відсотка. У цьому національному здобутку є велика особиста заслуга також і міністра промислової політики України В.М. Гуреєва. Навесні 2002 року В.М. Гуреєва обрано народним депутатом України за списками Партії промисловців і підприємців України. У Верховній Раді України він ініціативно і творчо працює у складі Комітету з питань промислової політики і підприємництва, займає активну законотворчу позицію під час пленарних засідань. Так, за його безпосередньої участі розроблено закони України «Про Державну підтримку суднобудівної промисловості України» та «Про реалізацію нових авіаційних програм зі створення, виготовлення та супроводження в експлуатації сучасної авіаційної техніки». В.М. Гуреєв особисто розробив і вніс до Верховної Ради проекти Закону «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про Митний тариф України», «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (щодо фінансування виконання зобов’язань України у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва, щодо платників податку та щодо регулювання питань режиму інвестиційної діяльності та оподаткування); «Про Державний бюджет України на 2006 рік»; «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», Закон України «Про саморегулюючі організації», «Про Державний бюджет України на 2010 рік». Активно й плідно працює В.М. Гуреєв у депутатських групах ВРУ з міжпарламентських зв’язків з іноземними державами, а саме: з Російською Федерацією, Федеративною Республікою Німеччина, з Італійською Республікою, зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії. Василь Миколайович — активний член Партії регіонів. Під час президентської виборчої кампанії 2010 року він був довіреною особою кандидата на пост Президента України В.Ф. Януковича. В.М. Гуреєв веде активну державно-організаторську роботу не тільки в Україні, а й поза її межами. Він добре знаний на міжнародній арені як представник від промисловців України. В.М. Гуреєв — президент Асоціації суднобудівників України, заступник голови Федерації роботодавців України з питань промислової політики, заслужений тренер України, безпосередньо сам бере участь у вітчизняних та міжнародних спортивних змаганнях. А його вихованки — екіпаж із трьох спортсменок — на Олімпійських Іграх 2004 року в Афінах стали призерками Олімпіади, здобувши срібло для нашої країни. У 1999 році В.М. Гуреєв підготував і захистив кандидатську дисертацію на тему «Методологія розробки державної промислової політики». Він — лауреат Державної премії України (1999) в галузі науки і техніки. Василь Миколайович — заслужений економіст України (1999), нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ (2002) та ІІ ступеня (2004). Одружений. Має доньку і внука.