Сказати сьогодні хотілося б Вам...
На серці бентежне — із чого почати,
Як душу тривожну довірить словам?
То щастя мені посміхнулося — знаю,
Що Вас я зустріла у долі своїй.
Я мудрості з Вами сторінки гортаю,
Духовним зростанням завдячую їй.
Простіть за помилки. Так прикро, повірте,
Не виправдать Ваших усіх сподівань.
Та вже не повернуся — впевнена!– звідти,
Куди повели мене в пошуках знань.
Вас згадую часто, і серцю тепліше
Від думки про Вашу душевну красу.
І кращою хочеться стати скоріше, –
Мов сонечко в серці своєму несу!
(Цей вірш присвятила С.Гончаренку одна з його учениць)